Восьма звичка. Від ефективності до величі. Стівен Р. Кові

прикладом, так і за допомогою теоретичних і практичних аспектів.

      • Моєму чудовому літературному агентові Джен Міллер і її партнеру Шеннон Майзер-Марвен за роки невпинного служіння і захист наших інтересів.

      • Бобу Асахіна, моєму постійному редакторові, який раз у раз нагадував мені про те, що слід викинути з голови всі правила й насамперед ставити себе на місце читача.

      • Нашим безцінним партнерам у видавництві Simon &Schuster – особливо Керолін Рейді, Марті Левін, Сюзанні Донах’ю і Домініку Анфузо – за їхню підтримку під час тривалого процесу «проб і помилок», зокрема в моменти «хибних потуг» на шляху до вершини.

      • Моїй любій дружині Сандрі, моїм дітям і онукам, які, попри те що цей нескінченний книжковий проект доводив їх до нестями, усміхалися і підбадьорювали мене, замість того аби зламати мені карк. Хочу також подякувати своєму улюбленому дідусеві Стівену Л. Річардсу; моїм шляхетним батькам Стівену Дж. і Луїзі Річардс Кові; моїм любим сестрам Ірен, Гелен Джин, Мерилін і братові Джону, які з дитинства і дотепер значною мірою вплинули на те, ким я є.

      • Богові і Отцю нашому за те, що Він бажає щастя всім Своїм дітям.

      Розділ 1

      Біль

      Дослухаємося до голосів:

      – Я застряг у болоті буденності.

      – У мене немає життя. Я вигорів – виснажений украй.

      – Ніхто по-справжньому не цінує мене. Мій начальник не має ані найменшого уявлення про те, на що я здатний.

      – Мені здається, що ні на дрібку я не потрібний – ані колегам, ані моїм дітям, підліткам і повнолітнім, ані сусідам, ані громаді, ані дружині, – аби тільки я сплачував рахунки.

      – Я розчарований і знеохочений.

      – Мого заробітку не вистачає навіть на те, аби звести кінці з кінцями. Здається, я ніколи не досягну успіху.

      – Можливо, у мене просто немає потрібних здібностей.

      – Від мене нічого не залежить.

      – Я відчуваю себе спустошеним. Моє життя позбавлене сенсу; мені чогось бракує.

      – Я злий. Мені страшно. Я не можу собі дозволити втратити роботу.

      – Мені самотньо.

      – Я живу в ненастанному стресі; усе потрібно терміново.

      – Мене контролюють скрізь і всюди і пригнічують.

      – Мене нудить від усіх цих залаштункових інтриг і підлабузництва.

      – Мені нудно – просто вбиваю час на роботі. Усе задоволення я отримую поза роботою.

      – Я рву жили, аби виконати план. Щоб забезпечити показники, доводиться працювати під нестерпним тиском. У мене немає ані часу, ані можливостей, щоб зробити все.

      – Коли дружина тебе не розуміє, а діти не поступаються або не слухаються, то вдома не краще, ніж на роботі.

      – Я нічого не можу змінити.

* * *

      Це голоси людей на роботі і вдома, голоси мільйонів батьків, робітників, працівників сфери обслуговування, менеджерів, фахівців і керівників усього світу, які борються, щоб стати успішними в умовах нової реальності. Це біль особистий