2001: Космічна одіссея. Артур Кларк

почувався як немовля, коли доводилося смоктати напої з тих пластикових пляшечок.

      Стюардеса все ще нерішуче стояла біля нього, коли він відімкнув валізу й приготувався дістати папери.

      – Докторе Флойд, можу я вас дещо спитати?

      – Звичайно, – відповів той, поглянувши на дівчину поверх окулярів.

      – Мій наречений – геолог на «Клавіусі», – промовила міс Сіммонс, обережно добираючи слова, – і вже тиждень від нього жодної звістки.

      – Дуже шкода, можливо, він не на базі й не може вийти на зв’язок.

      Стюардеса похитала головою:

      – Він завше попереджає мене, коли йому доводиться надовго йти в експедиції. Можете собі уявити, як я хвилююся. Усі ці чутки… Це правда, що на Місяці епідемія?

      – Якщо це так, то немає причин для хвилювання. Пам’ятаєте, у дев’яносто восьмому був карантин через мутований вірус грипу. Багато людей перехворіли, але ніхто не помер. І це справді все, що я можу сказати, – Флойд рішуче завершив розмову.

      Міс Сіммонс приємно усміхнулася й випросталася:

      – Дякую вам, докторе. Вибачте, що потурбувала.

      – Не переймайтеся, – галантно, але не надто уважно відповів він. А потім заглибився в нескінченні технічні звіти, які, як завжди, відклав на останню хвилину.

      Коли Флойд прибуде на Місяць, то навряд чи матиме час читати.

      Розділ 8. Зустріч на орбіті

      Півгодини по тому пілот оголосив:

      – Сідаємо через десять хвилин. Будь ласка, перевірте свої паски безпеки.

      Флойд послухався й прибрав папери. Читати під час космічного жонглювання, яке буде впродовж останніх трьохсот миль, значить напрошуватися на неприємності; краще вже заплющити очі й розслабитися, поки корабель штовхатимуть уперед-назад короткими імпульсами ракетної тяги.

      За кілька хвилин він помітив перші відблиски Космічної станції-1 лише в кількох милях від корабля. Сонячне світло виблискувало й іскрилося на відполірованій поверхні диска, що мав три сотні ярдів у діаметрі й повільно обертався. Недалеко на тій самій орбіті дрейфував космічний корабель «Тітов-V», а поруч із ним майже круглий «Аріес-1В», космічний віл для найтяжчої роботи, що з одного боку мав чотири короткі ніжки – амортизатори для примісячення.

      Космічний корабель «Оріон ІІІ» заходив на посадку з вищої орбіти, тут відкривався захопливий вид на Землю, що майоріла позаду станції. З висоти двохсот миль Флойд міг бачити більшу частину Африканського континенту й Атлантичний океан. І хоч Землю значною мірою вкривали хмари, він міг розгледіти блакитно-зелені обриси Золотого Берега.

      Центральна вісь Космічної станції з витягнутими приймачами повільно підпливала до них. На відміну від апарата, з якого вона висунулася, вісь не оберталася чи, точніше, оберталася в протилежному напрямку зі швидкістю, що дорівнювала швидкості обертання станції. Завдяки цьому корабель, що прибував, міг уникнути обертання, яке є вельми небажаним під час обміну вантажем чи пасажирами.

      М’який