Сатирикон. Поезії. Іван Драч

гір звика

      До смерек і до струмка

      Творить тут гірська ріка

      Турбуленцію

      Ось приїхав ім’ярек

      Притулився до смерек

      І занурив дзбан чи глек

      В турбуленцію

      Стоїть гуцул дерев’яний

      Дерев’яний лиш не п’яний

      А живий пускає п’яний

      Турбуленцію

      Ходять тут американи

      І дівчата – львівські канни

      Їх арканять за аркани

      За потенцію

      Ходять парами дівки

      Просять в пана цигарки

      Удвох лікують залюбки

      Імпотенцію

      Попав грузин в Сиктивкар

      Глаз гуцулки очень кар

      І попав він як Ікар

      В турбуленцію

      А в гуцулки вийшов син

      Син гуцулистий грузин

      Робить в ванні мені син

      Масаженцію

      У в одну з осінніх сльот

      Роботящий вертольот

      Теж попав у перепльот

      В турбуленцію

      Тут закопана підкова

      З Богородчан податкова

      Висне хмара цигаркова

      Всю каденцію

      Дивовижний випав сніг

      Допоміг мені пан Біг

      І здавалось я заліг

      На каденцію

      Та баби жалітись йдуть

      Що грошей не віддають

      А ліси забрав той мудь

      В ПРезиденцію

      Мене ж ректор тут поклав

      Щоб я втік з усіх облав

      І натхненно розпочав

      Конференцію

      Мене ж ректор тут поклав

      Щоб я клав на весь анклав

      А поклавши не наклав

      У штаненцію

      В пансіоні «Синьозора»

      Моя душа тяжко хвора

      Написала позавчора

      Цю штукенцію

      Просто істина

      Треба істину знати просту.

      Це мої перші ліки.

      Кажуть: Слава Ісусу Христу!

      Кажу: Слава навіки!

      Треба істину знати просту

      І брати її в дорогу.

      Кажуть: Слава Ісусу Христу!

      Кажу: Слава навіки Богу!

      Вічне питання

      Чому дурні ми? Бо розумні.

      Чому ми бідні? Бо багаті.

      Ця істина приходить в трумні —

      В останній ув сосновій хаті

      Невміло сіли на багатстві.

      Чи то бомжуємо лінивство.

      У струпах, вошах і лайдацтві

      Усе батькуєм керівництво.

      Ця дурість з розуму навіки

      Безсмертне сипле нам насіння

      І ми прямуємо – каліки —

      За поколінням покоління…

      Дипломатична лінія

      В мирне плем’я чухи-вухи

      Прийшло плем’я шобло-йобло

      Наробило потерухи

      Агресивне одоробло

      Все що чухи крили татом

      Шобло люто матом крили

      Все своїм захтіли мати

      Агресивні ці горили

      Назву в чухів одібрали

      Ті ж здалися клаповухи

      Зайшлі хижі як шакали

      Обпиваються сивухи

      І міркують як би звести

      До ноги