Проект «Україна». Австрійська Галичина. Отсутствует

Читать онлайн.
Название Проект «Україна». Австрійська Галичина
Автор произведения Отсутствует
Жанр История
Серия
Издательство История
Год выпуска 2016
isbn 978-966-03-7612-0



Скачать книгу

href="#n_86" type="note">[86]. Додатково запроваджувались інститут спостерігачів від політичних партій, одночасні вибори посла та його заступника, а також виключно у Галичині – двомандатні виборчі округи для сільських громад. Процедура допускала лише особисте голосування виборця, а не за посередництвом його представника, як це було раніше[87].

      У Галичині розподіл мандатів виглядав так: міських одномандатних округів – 34 (Західна Галичина – 13, Східна – 21), у сільських громадах усі 36 округи – двомандатні (Західна Галичина – 17, Східна – 19)[88]. Виборчі округи було поділено так, що у Східній Галичині не було жодного округу, де б українці склали більше 77 % населення, а 2 % євреїв планувалось залучити до коаліції з польськими партіями, щоб забезпечити їм 25 % голосів виборців для здобуття другого мандату в двомандатних виборчих округах[89].

      Враховуючи дані перепису населення за 1900 р. можна легко встановити, що у міських округах українці не мали шансу здобути жодного мандату. Проте у сільських громадах завдяки заздалегідь визначеній квоті (І-й мандат вимагав 50 %+1 голосів, а ІІ-й – 25 %+1) гарантований шанс був для здобуття І-го мандату в 21 округах (№ 48–51, № 53–70) та ІІ-го – у 7 округах (№ 54, 55, 56, 57, 59, 62), що разом становило можливих 28 (26,41 %) українських мандатів[90]. Це дає підстави стверджувати, що принцип етнічності первинно також закладався у виборчий модус до Державної ради шляхом попереднього узгодження центральної влади з польським та українським політикумами з приводу встановлення між ними мандатних квот[91]. Через відсутність фіксованої прив’язки національного мандату до певного виборчого округу цей розподіл виявився недієвим. Проте загальне голосування дало можливість галицьким українцям сформувати четверту за кількістю послів фракцію у Державній раді.

      На парламентських виборах 1907 р. та 1911 р. у двомандатних округах створився прецедент, коли українська меншість втрачала свій мандат завдяки такій виборчій технології: у І-му турі не вдавалося визначити відразу 2-х переможців (абсолютну більшість міг здобути лише 1 кандидат), тоді у ІІ му турі (на вужчих виборах) участь брали 2 інші кандидати, які одержали найбільшу кількість голосів. Тоді польські виборці, що становили до 75 % усіх виборців на дільниці, одностайно голосували за свого кандидата, внаслідок чого ІІ-й мандат також потрапляв у їхні руки. Так, у 1907 р. українці втратили 1, а у 1911 р. уже 2 з можливих 28 мандатів[92], [93].

      Розширення виборчих прав відбувалося паралельно із запровадженням у Галичині обов’язковості голосування для громадян, яким надавались такі права. З 19 лютого 1907 р. за ухиляння від голосування передбачався штраф у розмірі 1—50 крон, а в окремих випадках – тимчасове позбавлення виборчого права[94]. Закон про захист свободи виборів та зборів від 26 лютого 1907 р. запроваджував на парламентських, сеймових, повітових та громадських виборах кримінальне покарання за поширення неправдивої виборчої інформації, перешкоджання виборчому



<p>87</p>

 Gesetz vom 26. Jänner 1907, betreffend die Wahl der Mitglieder des Abgeordnetenhauses des Reichsrates // R. G. Bl. – Jahrgang 1907. – Stück IX. – Nr. 17. – S. 59—107.

<p>88</p>

Олесницький Є. Новий виборчий закон (популярний виклад основних постанов) / Євген Олесницький // Діло. —Ч. 13. – 17 (30).01.1907.

<p>89</p>

Binder H. Polen, Ruthenen, Juden. Politik und Politiker in Galizien 1897–1918. [Manuscript] / Harald Binder. – Wien: Diss., 1997. – S. 53.

<p>90</p>

 Die Ergebnisse der Reichsratswahlen im Jahre 1907 // Österreichische Statistik. – Wien: K. u. k. Hof- und Staatsdruckerei, 1908. – Band 84, Heft 2. – S. І. 82—103.

<p>91</p>

 Див.: Уська У. Парламентська виборча реформа 1907 р. у Цислейтанії: проблема національного представництва / Уляна Уська // Краєзнавчий збірник / Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. – Дрогобич, 2003. – Вип. VII. – С. 361–370.

<p>92</p>

 На парламентських виборах 1907 р. було втрачено український мандат у виборчому окрузі № 54 (Білгород – Лютовиська – Старий Самбір – Турка – Бориня – Підбужжя – Дрогобич – Ланка), а у 1911 р. – в округах № 54, № 57 (Печеніжин – Коломия – Гвіздець – Отинія – Заблотів – Косів – Калуш – Жаб’є).

<p>93</p>

 Die Ergebnisse der Reichsratswahlen im Jahre 1907 // Österreichische Statistik. – Wien: K. u. k. Hof- und Staatsdruckerei, 1908. – Band 84, Heft 2. – S. ХІІ.; Die Ergebnisse der Reichsratswahlen in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern im Jahre 1911 // Österreichische Statistik. – Wien: K. u. k. Hof- und Staatsdruckerei, 1912. – Band 7, Heft 1. – S. 133, 135.

<p>94</p>

 Kundmachung des Ministers des Innern vom 19. Februar 1907, betreffend die Vornahme allgemeiner Wahlen für das Abgeordnetenhaus des Reichsrates // R. G. Bl. – Jahrgang 1907. – Stück XVIII. – Nr. 32. – S. 271–272.