Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади. Вікторія Садовнича

форм ступенів порівняння є:

      – заміна найвищого ступеня порівняння вищим, наприклад: кращі люди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання;

      – вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж, наприклад: Він старший мене замість Він старший від мене;

      – поєднання простої та складеної форм вищого ступеня, наприклад: більш (менш) дорожчий, більш (менш) тепліший;

      – використання займенника самий у невластивому йому значенні, наприклад: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.

      Форма місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду має варіативні закінчення – ому або – ім: в синьому небі – в синім небі. Однак у діловому мовленні слід використовувати тільки перше: на старому обладнанні.

      У діловому стилі уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у родовому відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів: досягнення студента або студентські досягнення.

      Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

      а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен, гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, ланґранжові дужки, Петрові батоги, рентгенівський апарат, фредґольмів мінор, штрумова система та ін.;

      б) у крилатих висловах: авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сізіфова праця та ін.

      У діловому мовленні слід також уникати вживання прикметників, що походять від географічних назв, замінюючи їх на словосполучення із додатковим роз’яснювальним іменником: білоцерківський житель – житель м. Біла Церква.

      Іменники-прізвища чоловічого роду на – ов, – ев (-єв), – ів (-їв), – ин (-їн) виявляють тісний зв’язок з прикметником: у родовому відмінку однини вони мають закінчення іменників, а в орудному – прикметників твердої групи, наприклад: Ковалів – Кова-лев-а (Ковалів-а), але Ковалев-им (Ковалів-им), Василишин – Василишин-а, але Василишин-им. Лише неслов’янські прізвища, які закінчуються на – ов, – ин (-ін), відмінюють як іменники, наприклад: Дарвін – Дарвін-а, Дарвін-ом; Чаплін – Ча-плін-а, Чаплін-ом.

      Словозміна географічних назв середнього роду прикметникового походження відбувається залежно від закінчення: іменники із закінченням – е відмінюють як прикметники, наприклад: Горошин-е – Горошин-ого, Горошин-им; Михалков-е – Михалков-ого, Михалков-им; іменники, що мають закінчення – о, відмінюють як іменники, наприклад: Голосіїв-о – Голосіїв-а, Голосіїв-ом; Святошин-о – Святошин-а, Святошин-ом.

      Уживання числівника

      Числівник – це самостійна частина мова, що позначає кількість