Подорож на Пуп Землі. Максим Кидрук

від обраних дат. Якось так непомітно ввімкнувся «режим екстремальної економії – 2».

      Час спливав, а моя авантюра так і лишалася без найважливішого атрибута, що доводив би її реальність, – квитків до Південної Америки. Аж ось одного дня я знову надибав в Інтернеті дешеві квитки: той самий маршрут «Мадрид – Ліма – Мадрид» за трохи більшу суму – 530 €. Однак радість виявилася нетривалою: квитки належали тій самій «Air Comet», що не могло не насторожувати.

      Я зателефонував і переказав усе Янові. Надалі вже він зателефонував у шведське онлайн-агентство, де йому відверто повідомили, що не вважають «Air Comet» надійною компанією та не рекомендують купувати квитки на її рейси. Найдешевші квитки за тим самим маршрутом, але іншими авіакомпаніями коштували 950 €…

      І тоді я подумав, що вся ця тяганина з авіаквитками виникла не просто так. Здавалося: якась таємнича сила наполегливо перешкоджає мені купити квиток до Ліми. Так наполегливо, що після низки невдач, мабуть, саме ця незрима сила примусила мене – людину вельми далеку від забобонів – завагатися. Потрібно позбутися стереотипів, міркував я, вповні відкритися цій таємничій силі, віддатися інтуїції, власним внутрішнім відчуттям! Щось мовби підказувало мені: шукай нові ідеї, дивися вище!

      Я підійшов до глобуса, повернув його так, щоб мати перед собою Південну Америку та подивився вище. Ну, звісно! Йолоп! І чому я раніше не здогадався? Вище над Перу був Еквадор…

      – Чувак, я тебе не розбудив? – годинник показував половину першої ночі.

      – Ні, – спроквола муркнув Ян. – Читаю Харукі Муракамі.

      Його слова дзвінкою хвилею сочилися зі слухавки: вночі завше найліпше телефонувати за кордон – жодних завад, жодного зайвого звуку на лінії. Проте, судячи з голосу, чех справді не спав.

      – Ми летимо до Еквадору. Замість Болівії, – повідомив я. – А потім спускаємося вниз аж до Сантьяго. Через усю Південну Америку. І тепер нам не доведеться мотатися туди-сюди Перу, ми перетнемо його з півночі на південь!

      Ян невиразно хрюкнув.

      – Але це ще не все, – я надав своєму голосові загадкового відтінку. – Навіщо нам повертатися назад до Еквадору, якщо можна вилетіти до Європи просто з Чилі, зі Сантьяго? Ге! Квитки вийдуть трохи дорожчими, зате ми економимо на цілому перельоті! Як тобі ідейка?

      Я очікував, що Ян зараз почне стрибати та кричати в телефон про те, який я геній, і дивуватися, як зміг до такого дотумкати. Але ні.

      – Ти бос, тобі й вирішувати. Еквадор – то Еквадор. Добраніч.

      – Добраніч, чувак.

* * *

      Наступного дня без жодних зволікань і проблем я купив квитки через англійський пошуковий сервер «GoLeIf», причому відразу з перельотом зі Стокгольма. Особливістю вищезгаданого сервісу є можливість вибирати інший аеропорт для зворотного польоту, відмінний від пункту призначення прямого рейсу. Загалом наш маршрут набув такого вигляду: «Стокгольм – Мадрид – Кіто – (…тут ми мандруємо Південною Америкою…) – Сантьяго – Рапа Нуї – Сантьяго – Мадрид – Стокгольм».

      Кульмінацією епопеї з авіаперельотами