Відродження. Стівен Кінг

так. А «озвався» – це означає «заговорив»? Так?

      – Так. Ти хотів би побачити, як Ісус іде Погідним озером?

      – Ага! Ще б пак!

      Він щось покрутив під білою мантією Ісуса, і фігурка зарухалася. Досягнувши Погідного озера, вона не втопилася, а продовжила спокійне ковзання по водяній гладіні. Іншого берега вона дісталася за двадцять секунд чи десь так. Там був пагорб, і вона пробувала на нього вибратися, але я бачив, що от-от перекинеться. Та не встигла, бо її схопив преподобний Джейкобз. Знову засунувши руку Ісусу під мантію, він його вимкнув.

      – Він це зробив! – вигукнув я. – Ходив по воді!

      – Ну… – Священик усміхався, але не веселою усмішкою. Один кутик рота в нього був опущений донизу. – І так, і ні.

      – Що ви маєте на увазі?

      – Бачиш те місце, де він ступив на воду?

      – Ага…

      – Простягни туди руку. І подивись, що там знайдеш. Але обережно, не торкайся ліній електропередач, бо по них біжить справжній струм. Не сильний, але якщо ти їх зачепиш, тебе стукне. Особливо якщо рука буде мокра.

      Я простягнув руку, однак сторожко. Навряд чи він міг зіграти зі мною злий жарт, як це часом любили робити Террі й Кон, але я був у чужому гаражі з чужим чоловіком і достеменно нічого не знав. Вода здавалася глибокою, але то була ілюзія, створена синьою фарбою на стінках контейнера та відблисками світла на поверхні. Мій палець занурився лише по першу кісточку.

      – Ти не в тому місці торкаєшся, – зауважив преподобний Джейкобз. – Посунь руку трохи вправо. Ти знаєш, де право, а де ліво?

      Я знав. Мене мама навчила. Права – це та рука, якою ти пишеш. Звісно, для Клер і Кона це правило не діяло, бо вони були, як казав мій батько, ліворукими гравцями.

      Я посунув руку й намацав щось у воді. То був метал, з канавкою в ньому.

      – Думаю, я знайшов, – сказав я преподобному Джейкобзу.

      – Я теж так думаю. Ти торкаєшся рейки, якою пересувається Ісус.

      – Це фокус! – вигукнув я. Фокусників я бачив у «Шоу Еда Саллівана»[16], а в Кона була коробка з фокусами, яку він одержав на день народження, хоча вже все розгубив, окрім летючих кульок і зникаючого яйця.

      – Саме так.

      – Як те, що Ісус ішов по воді до того човна!

      – Іноді, – сказав він, – якраз цього я й побоююся.

      У нього був такий сумний і відсторонений вигляд, що мені знову на мить стало трохи лячно. А ще шкода його. Бо я зовсім не розумів, чому він сумує, коли в нього в гаражі є такий чудовий уявний світ, як Погідне озеро.

      – Це дуже хороший фокус. – І я погладив його по руці.

      Він повернувся з тієї далечіні, куди був одійшов, і широко мені всміхнувся.

      – Твоя правда, – сказав він. – Мабуть, я просто скучив за дружиною і синочком. Думаю, саме тому я тебе й позичив, Джеймі. Але час повернути тебе мамі.

      Коли ми дійшли до траси 9, він знову взяв мене за руку, хоча ні з того, ні з іншого боку машин видно не було, й ми йшли так усю дорогу до Методист-роуд. Але я не мав нічого проти. Мені подобалося тримати його за руку. Я знав, що він турбується про мене.

      Місіс

16

Розважальне телешоу, яке показували на каналі CBS з 1948 до 1971 р.