Мізері. Стівен Кінг

повела його додому, а поки вони їхали на трамваї назад у Лінн[31], примовляла, що він плаксуха й рюмсало.

      Його пір’я. Його очі.

      Пульсуючий біль у ногах знову починав набирати обертів.

      Ні. Ні, ні.

      Він іще дужче притиснув згин ліктя до очей. Із сараю долинало гупання. Звісно, хто знає, що воно таке, проте у своїй уяві

      («твій РОЗУМ і УЯВА, от і все, що я мала на увазі»)

      Пол бачив, як Енні штовхає з горища в’язанки сіна, як вони підстрибують на підлозі сараю.

      «З Африки. Птах із Африки. З…»

      Потім зазвучав її схвильований голос, наче великий гострий ніж розрізав цупку матерію. Вона майже кричала: «Ти гадаєш, що коли я свідчила в Ден…»

      Свідчила. Коли я свідчила в Денвері.

      «Ви присягаєтеся говорити правду, тільки правду й нічого, крім правди, і хай допоможе вам Бог?»

      («Не знаю, звідки він це бере»)

      «Так».

      («Він ПОСТІЙНО пише такі штуки»)

      «Назвіть своє ім’я».

      («Такої уяви більш ні в кого немає, принаймні по моїй лінії»)

      «Енні Вілкс».

      («Яка багата уява!»)

      «Мене звати Енні Вілкс».

      Він хотів, аби вона говорила далі, проте Енні мовчала.

      – Ну давай, – пробурмотів він, усе ще затуляючи очі рукою. Так йому найлегше думалося, найкраще уявлялося. Мати любила розповідати місіс Мульвані, коли перекидалася з нею слівцем через паркан, що її хлопчик має напрочуд багату уяву і що він постійно пише дивовижні маленькі оповідки (звісно, окрім тих випадків, коли вона називає його плаксухою та рюмсалом).

      – Давай-давай-давай!

      Він побачив судову залу в Денвері, побачив Енні Вілкс за кафедрою для свідків. Тепер вона була не в джинсах, а в сукні червоно-чорного, іржавого кольору та в огидному капелюшку. Він побачив, що в залі повно слухачів, а суддя лисий і в окулярах. А ще суддя мав білі вуса. Під білими вусами виднілася родима пляма. Білі вуса прикривали її майже всю, але не повністю.

      «Енні Вілкс».

      («Він у три рочки почав читати! Уявіть собі!»)

      «На хвилі… шанування…»

      («Він постійно щось пише, вигадує всяке»)

      «А тепер треба сполоснути».

      («Африка. Той птах із»)

      – Ну давай же, – прошепотів він, але далі справа не пішла. Пристав просив Енні назвати своє ім’я, і вона знову й знову повторювала, що її звати Енні Вілкс, але більше нічого не казала. Вона все сиділа, її волокнисте, щільне, погрозливе тіло заповнювало собою простір зали, і вона знову й знову повторювала своє ім’я, і більш нічого.

      Намагаючись уявити причину, з якої колишня медсестра, що зробила з нього в’язня, мала давати свідчення на суді в Денвері, Пол поринув у сон.

12

      Пол був у лікарняній палаті. Тілом прокотилася хвиля полегшення, і вона була така потужна, що йому захотілося плакати. Щось трапилось, поки він спав, а можливо, Енні змінила план дій чи несподівано подобрішала. Немає значення.

31

Lynn – старе промислове містечко в штаті Массачусетс, розташовується за 16 км на північ від Бостона.