Хірург. Тесс Ґеррітсен

закріпився на позначці 110 на 70, а лінія венозного тиску підіймалася і падала, ніби гнана вітром морська хвиля. Усі показники свідчили про те, що операція містера Ґвадовскі пройшла успішно.

      «Але він не прокидається», – подумала Кетрін, посвітивши ліхтариком спершу на ліву, а тоді на праву зіницю. Минуло майже вісім годин після операції, а він і далі залишався в глибокій комі.

      Вона випросталась і дивилася, як у такт із роботою апарату штучної вентиляції легенів підіймається і опускається його грудна клітка. Вона врятувала його від смертельної втрати крові. Але що вона насправді зберегла? Тіло, у якому б’ється серце, але не працює мозок.

      Вона почула, як хтось постукав по склу. Крізь вікно, що виходило в коридор, Кетрін побачила свого партнера, доктора Пітера Фалько. Він махав їй рукою, а на його завше веселому обличчі застиг занепокоєний вираз.

      Одні хірурги схильні показувати в операційній свій норов. Інші гордовито заходять і вдягають хірургічний халат так, ніби то королівська мантія. А хтось поводиться як холоднокровний механік, для якого пацієнти – лише купка запчастин, які необхідно відремонтувати.

      А є такі хірурги, як Пітер Фалько. Веселий, життєрадісний Пітер, який фальшивить в операційній пісні Елвіса, аж усім закладає вуха, який організовує змагання із запуску паперових літачків і з радістю опускається на коліна, щоб побавитися конструктором «Леґо» зі своїми маленькими пацієнтами з відділення педіатрії. Вона вже звикла бачити його усміхненим. А помітивши, як він супиться, Кетрін одразу вийшла до нього в коридор.

      – Усе гаразд? – запитав він.

      – Якраз закінчую огляд.

      Пітер кинув погляд на трубки й різноманітні прилади, що обступили ліжко містера Ґвадовскі.

      – Я чув, що ти сьогодні зробила неймовірне. Врятувала його від страшної кровотечі.

      – Не впевнена, що це можна назвати порятунком. – Вона знову повернулася до свого пацієнта. – Працює все, крім сірої речовини.

      Якусь мить вони мовчали, обоє спостерігали, як підіймається і опускається грудна клітка містера Ґвадовскі.

      – Гелен казала, що сьогодні до тебе приходили двоє поліцейських, – озвався Пітер. – У чому справа?

      – Нічого важливого.

      – Забула сплатити штраф за неправильне паркування?

      Кетрін вимушено посміхнулася.

      – Угадав. І я сподіваюся, що ти внесеш за мене заставу.

      Вони залишили відділення хірургічної реанімації і пішли коридором. Довгов’язий Пітер ступав поряд з нею своїм розмашистим кроком. Вони якраз підходили до ліфта, коли він запитав:

      – Кетрін, з тобою все добре?

      – Чому питаєш? Я погано виглядаю?

      – Чесно? – Він вдивлявся в її обличчя, пильний погляд його блакитних очей примушував її ніяковіти. – Ти виглядаєш так, ніби тобі не завадить келих вина і гарна вечеря у якомусь ресторані. Може, хочеш приєднатися до мене?

      – Спокуслива пропозиція.

      – Але?..

      – Але краще я залишуся сьогодні вдома.

      Пітер схопився за груди, наче йому завдали смертельної рани.

      – Ти