Длинная дорога. Стихи. Невыдуманные рассказы. Владимир Царейкин

дорогах были статуи и портреты во весь рост В. И. Ленина с вытянутой вперед рукой и надписью: «Верной дорогой идете, товарищи!». Такие же статуи и портреты были во всех городах и селах. У «Народного Руха» был лозунг: «Вiрним шляхом завжди, i завжди не туди!»

      Два народи

      Давно євреї – вже віки

      На Україні жили,

      Її ліси, степи й річки,

      Як матір, полюбили.

      Не раз жорстокі вороги

      Вкраїну грабували.

      І українські кісточки

      З єврейськими змішали.

      Та проливали знов і знов

      Серед пожеж, прокльону

      Українську і єврейську кров,

      Однаково червону.

      Одні турботи в нас усіх,

      Одне над нами небо.

      І діточок малих своїх

      Всім годувати треба.

      І жити треба, як брати,

      Бо наша Україна

      Обом народам назавжди

      Єдина Батьківщина.

7.05.1991 р.

      Словарь

      віки – века

      жорстокі – жестокие

      вороги – враги

      грабували – грабили

      знов – опять

      серед – среди

      прокльон – проклятие

      пожежа – пожар

      червону – красную

      одні турботи – одинаковые заботы

      годувати – кормить

      треба – нужно

      як – как

      бо – потому что

      обом – обоим

      назавжди – навсегда

      єдина батьківщина – общая родина

      Два прапори

      З них кожний здалеку помітний

      Два прапори бачу я знов,

      Один прапор – жовто-блакитний,

      А другий – червоний, як кров.

      Під першим я зразу згадаю

      Веселку в дитячих очах,

      І жито під сонцем безкрає,

      І синій Дніпро у степах.

      Під ним дивний Київ стіною,

      Як скеля, стояв від татар,

      Але Україну рабою

      Без жалю зробив лютий цар.

      Хоч дуже її катували,

      Минуле приходило в сни.

      Не раз за свободу вставали

      Вкраїни могутні сини.

      А другий – аж страшно згадати —

      Немов кінець світу настав —

      Горіли в усіх селах хати,

      І люто брат брата рубав.

      Під прапором страшним, червоним,

      В ім`я тих безумних ідей

      Вмирали людей мільйони

      І з голоду їли дітей.

      Хто мріяв дать людям свободу,

      Хто совість і честь не забув,

      Той зразу як «ворог народу»

      В катівнях розстріляний був.

      Нітратами землю труїли,

      Рубали могутні ліси,

      Всі чисті річки забруднили,

      Згубили Вкраїну ті пси.

      Йшло свято, й від нас приховали,

      Що в той час горів Чорнобил.

      Під прапором тим ми ковтали

      Радіаційний пил.

      Але весь народ не загине,

      Я вірю – колись прийде час —

      І він ворогів своїх скине,

      Як