Конотопська відьма. Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко

Панна Сотниківна. Перша сторінка рукопису повісті. Автограф [1840]

      Отже, і вівторок настав. Ік вечеру стали дожидати старостів: прибрали хату, засвітили свічечку перед Богами; старі нарядилися, як довг велить, а що Маруся прибралася, так вже нічого й казати. От постукали і раз, і вдруге, і утретє, і ввійшли старости, і подали хліб, і говорили старости законні речі про куницю, як і поперед сього було.

      Примечания

      1

      Петренко П. Григорій Квітка // Література і мистецтво. – 1931. – С. 150.

      2

      Зеров М. Григорій Основ’яненко // Ізмарагд. – 1938. – С. 9.

      3

      Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів // Фонд № 67.

      4

      Плевако Н. О стиле и языке повести Г. Ф. Квитки «Маруся» // Харьков: Типография А. М. Суханова и А. М. Иванова. – 1916. – С. 2–3.

      5

      Шевченко Т. Повне зібрання творів в 12-ти томах.: Т. 6. – К., Наук. думка. – 2003. – С. 14.

      6

      Латинськапобрехенька – ідеться про новелу-анекдот про художника Апеллеса (II пол. IV ст. до н. е.) та про невігласа-шевця, який вирішив покритикувати твір знаменитого живописця. Апеллес відповів йому: Nе sutor ultra (supra) crepidam («Не вище сандалій, шевчику!»). Оскільки Квітка знав цю новелу ще зі шкільних текстів, він, звертаючись до читача в «Супліці до пана іздателя», писав: «Ти, може, приятелю, не позабував того, що змалу у школі вчив, так і згадаєш якусь латинську побрехеньку, що я тобі по-своєму розкажу» (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 113).

      7

      «Всемирна» – молитва на честь богородиці «Всемирна слава», яка виконується під час суботньої церковної відправи.

      8

      …і такий Бог бряде – і така ікона гарна.

      9

      …морква огородня – ахатньої наші жінки непродають, держать про нужду на нашу голову… – маються на увазі сварки між чоловіком і жінкою; бурчання.

      10

      …старці співають Лазаря… – тобто пісню-псалом про бідного Лазаря.

      11

      Квітка (Вульф) Анна Григорівна (1800–1852) – дружина письменника. Після закінчення Смольного інституту в Петербурзі працювала класною дамою в Харківському інституті шляхетних дівчат. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко завжди ділився з нею творчими планами. «Я и Анна Григорьевна – один человек, одинаково чувствующий, одинаково мыслящий, одинаково действующий, – писав він у листі до П. О. Плетньова від 1 лютого 1841 р. (Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 284).