Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах. Петер Енґлунд

Кожен отримає прочуханку, дотримуйте порядку». Або щось на кшталт популярного тоді віршика, який вигукували вуличні хлопчаки і який був надряпаний крейдою на вагонах з солдатами, які вирушали на фронт: «Jeder Schuss ein Russ, Jeder Stoss ein Franzos, Jeder Tritt ein Вritt».[12]

      Інше хвилювало його, зокрема той вірш відомого письменника Отто Ернста, опублікований у націоналістичній газеті «Der Tag» щоб нагадати, що Німеччина перебуває в стані війни з сімома країнами. Штумпфа настільки розхвилював цей вірш, що він переписав його собі в щоденник. Ось дві строфи з нього:

      О mein Deutschland wie musst du stark sein

      Wie gesund bis ins innerste Mark sein

      Dass sich’ keiner allein getraut

      Und nach Sechsen um Hilfe schaut.

      Deutschland wie musst du vom Herzen echt sein

      О wie strahlend hell muss dein Recht sein

      Dass der mдchtigste Heuchler dich hasst

      Dass der Brite von Wut erblasst[13].

      І останні рядки:

      Morde den Teufel und hol dir vom Himmel

      Sieben Kranze des Menschentums

      Sieben Sonnen unsterblichen Ruhms[14].

      Гарячкова риторика і напружений тон пропаганди зовсім не були ознаками того, що багато поставлено на карту, швидше навпаки. Звісно ж назріли конфлікти, але жоден з них не був настільки нерозв’язним, що потрібне було б оголошувати війну; жоден не був настільки гострим, що війна була б неминучою. Неминучою ця війна стала лише тієї миті, коли її визнали неминучою. Коли привід і мета незрозумілі, потрібна та енергія, що наповнить собою смачні, апетитні слова.

      Ріхард Штумпф вдихав у себе ці слова, п’яніючи від них. А під його ногами погойдувався на воді сірий «Гельґоланд», неймовірно важкий, в очікуванні свого часу. Поки ще ворог невидимий. І люди на борту нетерпляче чекають на вирішальну мить.

      Того самого дня, 20 серпня, Володимир Літтауер прибуває до Гумбіннена, де після важких боїв було зупинено німецький наступ.

      Коли ми прибули на місце, німці вже відступали, і на полі бою стало тихо. Полем тинялися представники Червоного Хреста, збираючи тіла вбитих як росіян, так і німців. Усе було буквально встелене вбитими й пораненими. Мені розповідали, що солдати стояли впритул одне до одного і годинами тривав артобстріл, що росіяни тіснили німців, просуваючись уперед, і що обидві сторони, зімкнувши ряди, йшли в атаку з музикою і прапорами, що майоріли.

      6

      Середа, 23 Серпня 1914 року

      Володимир Літтауер займає Ангербурґ

      Це був короткий бій, – так, усього лиш сутичка. Два ескадрони кінних гусарів увірвалися в маленьке містечко Ангербурґ у Східній Пруссії. Німецькі кавалеристи, які обороняли його, після нетривалої перестрілки ретирувалися на протилежний кінець міста. Тепер тут спокійно. Але багато хто з гусарів схвильований і навіть лютує. Схоже, що деякі містяни також брали учать у бою, а це вже суперечить загальному уявленню про те, що таке війна – це справа професіоналів. А розлютилися гусари насамперед тому, що хтось вистрілив одному з них просто в обличчя з дробовика, з близької відстані. Гусар залишився живий, але поранення його виглядає жахливо. Деякі з його товаришів розлютилися, і перш ніж офіцерам удалося їх

12

«Кожен постріл – один росіянин, кожен удар багнета – один француз, кожен копняк – один англієць». Тими днями до віршика додали ще один рядок: «Jeder Klaps ein Japs» – «Одним махом – одного японця». Було придумано безліч подібних віршиків.

13О моя Німеччина, якою сильною ти маєш бути,Якою здоровою в самій своїй глибині,Коли один, не наважуючись напасти, шукає допомоги у шести інших.Німеччина, серце твоє має сповнитися честі,Чистотою сяяти має твоя правота,Щоб могутній з лицемірів незлюбив тебеІ щоб британці зблідли від люті.

14Убий диявола і візьми з висоти небесСім переможних вінків людства,Сім сонць вічної слави.