Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах. Петер Енґлунд

як завжди, під звуки «ура», благословень і побажань. «Відсвяткуємо Різдво в Берліні!» «Вільґельма на острів Святої Єлени!» Його охопили сумніви: а раптом він не впорається, раптом не зуміє, незважаючи на всі свої амбіції. Але зовні він залишався таким, як завжди: веселим і безтурботним.

      Як і багато інших.

      Коли потяг прибув до Пскова, усі – і офіцери, й солдати – вийшли на перон, стрибали, галасували, загалом, поводилися, як діти. «Ніхто навіть і не згадував, що їде на війну, що вона можливо виявитися найкривавішою у світовій історії».

      Засвистів паротяг, усі швидко розсілися по вагонах, і потяг знову рушив.

      Офіцери, які їхали, звісно, окремо, знову загомоніли, почали грати в карти й пити чай. Фон Геріх, уславлений як невичерпний жартівник, удавав співачку і, до загальної радості, виконав кілька кумедних пісеньок. З вагонів, де їхали солдати, також долинав спів. Одна мелодія повторювалася знову і знову – мінорна народна пісня про ворона:

      Чёрный ворон, чёрный ворон,

      Что ты вьёшься надо мной?

      Ты добычи не дождёшься,

      Чёрный ворон, я не твой!

      5

      Четвер, 10 серпня 1914 року

      Ріхард Штумпф, який перебуває на борту дредноута «Гельґоланд», переписує вірш

      Він обурений украй. Ще одна країна оголосила війну, ще одна держава – ворог Німеччини. Цього разу – Японія. Влада в Токіо першою поповнила список яструбів, які хочуть скористатися нестабільною, хиткою ситуацією і відхопити собі що-небудь, а найкраще – шматок території. Японія передала ультиматум Міністерству закордонних справ у Берліні, вимагаючи, щоб усі німецькі кораблі залишили Азію і щоб німецька колонія Циндао[10] була передана їм, японцям.

      Штумпфа переповнює лють. Він лається з расистським відгоном: «Ще не вистачало, щоб ці жовті косоокі азіати вироювалися зі своїми поганськими вимогами!» Утім, він не сумнівається, що німецькі війська в Азії зададуть доброго прочухана цим «злодійкуватим жовтим мавпам».

      Ріхард Штумпф – двадцятидворічний матрос німецького Флоту відкритого моря, виходець з пролетарського середовища. Перш ніж вступити на службу у флот два роки тому, він працював бляхарем. Водночас він – переконаний католик, член християнської профспілки і затятий націоналіст. Як і багато інших, він сп’янів радістю від того, що почалася війна: адже це означає, що можна буде нарешті поквитатися зі зрадниками-англійцями. Справжня причина, з якої Велика Британія долучилася до війни, на його думку, полягає в «заздрості до наших економічних успіхів». «Gott strafe England!» («Господи, покарай Англію!») – промовляли люди у формі замість привітання і у відповідь неодмінно чули: «Er strafe es!» («Він її покарає!»).

      Штумпф розумний, схильний до шовіністичних настроїв, допитливий і забобонний. Він любить музику, багато читає. На фотографії зображений темноволосий серйозний молодий чоловік з овальним обличчям, близько посадженими очима і невеликим вольовим ротом. Цього дня Штумпф

10

Циндао знаходиться на півострові біля узбережжя провінції Шаньдун. Німецька спадщина відчувається тут лише у виробництві найкращого в усьому Китаї пива. Місто було передане Німеччині наприкінці XIX століття як компенсація за вбивство кількох німецьких місіонерів. Імперські амбіції Японії в Азії вже призвели до війни як з Росією, так і з Китаєм, тому японці плекали подальші експансіоністські плани, нехай і під прикриттям союзу з Великою Британією 1902 року. З середини серпня, тобто за тиждень до оголошеного ультиматуму, японські війська були готовими атакувати Циндао.