Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

навчили стримувати свої почуття, й вони не промовили жодного слова жалю за своїм поваленим дядьком Ричардом. Натомість вони чекали, що буде сказано далі.

      – Новий король Генрих має намір бути добрим королем до своїх підданих, – вела я далі, зневажаючи себе, коли, мов папуга, повторила слова, що їх сер Роберт Віллоуґбі сказав мені, коли передав листа від матері. – І він запрошує всіх нас, дітей династії Йорк, до Лондона.

      – Але королем буде він, – напрямки заявила Сесилія. – Він хоче бути королем.

      – Звичайно, він буде королем. Хто ж іще? – Я затнулася на запитанні, що недоречно вихопилося з мене. – Звичайно, він. Хай там як, а він завоював корону. І поверне нам наше добре ім’я. І визнає нас принцесами династії Йорк.

      Обличчя Сесилії спохмурніло. Кілька тижнів тому, перед битвою, король Ричард наказав їй одружитися з Ралфом Скроупом, який був майже ніким, аби мати впевненість, що Генрих Тюдор не претендуватиме на неї як на наречену після мене. Сесилія, як і я, була принцесою з дому Йорків, а тому одруження зі мною або з нею давало чоловікові право претендувати на трон. Моїй репутації зашкодила чутка, що я коханка Ричарда, і тоді Ричард принизив також Сесилію, одруживши її з чоловіком низького стану. Вона стверджує тепер, що цей шлюб фактично не був укладений, що вона його не визнає і мати його скасує. Але здогадно вона є леді Скроуп, дружиною йоркіста, який зазнав поразки, й, коли нам повернуть наші королівські титули й ми знову станемо принцесами, їй доведеться повернути собі своє ім’я і своє приниження, навіть якщо ніхто не знає, де є нині Ралф Скроуп.

      – Ти знаєш, що наступним королем буду я, – сказав десятирічний Едвард, потягши мене за рукав. – Я ж ним буду, чи не так?

      Я обернулася до нього.

      – Ні, Тедді, – лагідно відповіла я. – Ти не зможеш стати королем. Так, ти хлопець із династії Йорків і дядько Ричард одного разу назвав тебе своїм наступником. Але тепер він мертвий і новим королем стане Генрих Тюдор. – Я почула, як голос у мене затремтів, коли я сказала «він мертвий», і спробувала повторити ці слова знову. – Ричард мертвий, Едварде, ти ж це знаєш, хіба ні? Ти розумієш, що король Ричард загинув у битві? І тепер ти ніколи не станеш його наступником.

      Тедді подивився на мене таким порожнім поглядом, що, думаю, він нічого не зрозумів, але раптом його великі карі очі наповнилися слізьми, він обернувся й пішов далі переписувати грецький алфавіт на грифельну дошку. Я дивилася на його брунатну голівку якийсь час і подумала, що його тупе тваринне горе схоже на моє. За винятком того, що мені весь час протягом дня доводиться розмовляти й усміхатися.

      – Він нічого не розуміє, – сказала мені Сесилія, намагаючись говорити тихо, щоб її сестра Меґґі не почула. – Ми всі розповідали йому про це, знову й знову. Але він надто дурний, щоб повірити нам.

      Я подивилася на Меґґі, яка спокійно сиділа поруч із братом і допомагала йому малювати літери, й мені подумалося, що я, певно, така сама дурна, як і Едвард, бо теж не можу повірити в те, що сталося. Ричард виступив