Легкий спосіб кинути курити. Аллен Карр

у найсміливіших мріях, не очікував, що досягну такого результату. Ви можете заперечити тому, що якби я щиро вірив у те, що зцілю весь світ від куріння, то мав би очікувати досягнення 100 %-го рівня.

      Ні, у мене ніколи не було подібних думок. Колись найпопулярнішою формою нікотинової залежності було нюхання тютюну, доки ця звичка не стала антисоціальною та не відмерла. Однак досі є диваки, які цим займаються, і, ймовірно, вони будуть завжди. Цікаво, що одним з останніх бастіонів нюхання тютюну є англійський парламент. А втім, це недивно, якщо згадати про те, що політики, як правило, відстають від свого часу приблизно на сто років. Отже завжди існуватимуть диваки, які продовжуватимуть курити. Певна річ, я ніколи не думав, що особисто зможу зцілити кожного.

      Мені здавалося, що після того, як я розкрию таємниці пастки куріння та розвію такі ілюзії, як:

      • курці насолоджуються курінням;

      • курці ухвалюють свідоме рішення курити;

      • курiння полегшує нудьгу та стрес;

      • куріння допомагає зосередитись та розслабитись;

      • куріння – це звичка;

      • щоб кинути курити, потрібна сила волі;

      • почавши курити колись, неможливо кинути вже ніколи;

      • якщо постійно нагадувати курцю, що куріння вбиває його, це допоможе йому кинути курити;

      • замінники, зокрема сурогати нікотину, допомагають кинути курити;

      та коли розвію помилкове уявлення про те, що позбутись тютюнової залежності – важко, а щоб зробити це, необхідно пережити перехідний період страждань, то весь світ, як я наївно вважав, повірить та прийме мій метод.

      Своїм головним супротивником я вважав тютюнову індустрію. Дивовижно, але основним каменем спотикання були саме ті заклади, які, здавалося б, мали стати моїми союзниками: засоби масової інформації, уряд, організації, такі як ASH, QUIT, та офіційна медицина.

      Ви, напевно, бачили фільм «Сестра Кенні». Події цієї картини відбуваються в ті часи, коли дитячий параліч, або поліомієліт, був лихом для маленьких дітей. Я дуже добре пам’ятаю, що ці слова викликали в мене такий самий страх, як сьогодні викликає рак. Наслідком поліомієліту був не лише параліч рук і ніг, але й скривлення кінцівок. Щоб цьому запобігти, офіційне лікування передбачало закування цих частин тіла в кайдани. У результаті дитина залишалася паралізованою на все життя.

      Сестра Кенні вважала, що ланцюги заважають одужанню, та безліч разів довела, що м’язи можна відновити, а дитину – навчити знову ходити. Однак вона була не лікарем, а лише медичною сестрою. Як посміла вона втручатись в галузь, приступну тільки для кваліфікованих фахівців? Той факт, що сестра Кенні знайшла вирішення проблеми і довела його ефективність на практиці, не мав ваги. Діти, яких вона лікувала, разом із батьками знали, що медсестра мала рацію, однак офіційна наука не тільки відмовлялась приймати її методи, але й перешкоджала практикувати. Минуло двадцять років, перш ніж визнали очевидне.

      Уперше я побачив цей фільм ще до того, як відкрив «ЛЕГКИЙ