Країни світу. Америка, Австралія, Океанія. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

(2674 м), з них стікають численні річки. На півночі країни лежать рівнини. Гаїті омивають Карибське море, Атлантичний океан та Навітряна протока. Сильно порізані береги острова виглядають мальовничо навіть на карті. А що вже казати про їхній «натуральний» вигляд! Місцеві гірські пейзажі вражають, проте раніше на цих тисячолітніх схилах було набагато більше дерев – людська діяльність дається взнаки. У внутрішніх районах є невеликі ділянки саван із поодинокими деревами, в національних парках охороняються густі ліси. А найбільш характерними дикими рослинами в цій країні є пальми, молочай, злаки та кактуси. Кактуси подекуди сягають чотирьох метрів заввишки.

      Одна з Колумбових каравел, «Санта-Марія», біля узбережжя Гаїті сіла на мілину. Матроси, які залишилися на острові, розібрали її для своїх потреб. Старий якір із цього корабля, поїдений іржею, і досі зберігається в Національному музеї Гаїті. А гордість країни, столичний собор, мабуть, не випадково, називається Санта-Марія.

      Христофор Колумб, відкривши острів у 1492 р., був зачарований його красою. Він відразу закохався в нього і, звичайно, окрилений успіхом, не став прислухатися до місцевої назви, а охрестив острів Еспаньйолою (Іспанським). Проте іспанці не змогли втримати свою владу на цих землях.

      У кінці XVII століття Іспанія поступилася Франції західною частиною Еспаньйоли (27,75 км²), і вона стала французькою колонією Сан-Домінго (решта земель острова лишилася за іспанцями і отримала назву Санто-Домінго, проте це історія вже зовсім іншої країни). Спритні французи швидко перетворили Сан-Домінго на одну зі своїх найбагатших колоній. Тут вирощувалася цукрова тростина, кава, какао, бавовна, індиго. Для роботи на плантаціях колоністи тисячами завозили рабів із Африки. У XVm столітті на Гаїті виробляли найкращий у світі цукор, він активно експортувався – французи тільки встигали підганяти кораблі. Проте їхнє солодке життя закінчилося в 1791 р., коли раби і вільні негри підняли повстання і почали активно боротися за власні права – вони спалили всі ненависні плантації цукрової тростини. У 1804 р. колонія проголосила свою незалежність і повернула собі вже трохи призабуту назву Гаїті. А потім почалася анархія. Правителі країни проголошували себе довічними президентами; був період, коли країна розпалася на дві частини, а потім не тільки об’єдналася, а й на двадцять років захопила Санто-Домінго, що тільки-но проголосила незалежність.

      На початку ХХ століття у Гаїті панував економічний і політичний хаос, країна не могла розрахуватися з боргами. США окупували її і запровадили тут певні реформи, піддавши контролю все життя країни. І тільки після Другої світової війни американський фінансовий контроль над Гаїті послабився. Але життя в республіці так і не налагодилося. Один диктатор змінювався іншим. У 90-х роках XX століття США (за рішенням Ради Безпеки ООН) знову вторглися в Гаїті, аби покінчити з диктатурою, що не була сумісна зі статусом республіки. Було проведено вибори, але після виведення військ із території країни внутрішньополітична ситуація залишилася вкрай