Автомобіль. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

які в той час і при тодішньому стані шляхів були добрим засобом випробування автомашин на витривалість. Кожний рейд славних «Руссо-Балтів» закінчувався призами, кубками чи медалями. Так було після важкого пробігу Петербург – Севастополь 1911 року. Наступного року «Руссо-Балти» успішно виступили в пробігу, організованому російським військовим відомством. Цей іспит мав практичну мету – виявити найкращий тип легкового автомобіля для використання в армії. Маршрут довжиною 3320 км був прокладений по важких шляхах північно-західної частини країни. Суперниками російських машин моделей С виступили автомобілі чотирнадцяти зарубіжних фірм. І машини «Руссо-Балти» впевнено перемогли.

      «Руссо-Балт» побував навіть. на Везувії. Це сталося під час одного з міжнародних пробігів, який проходив восени 1910 року в Італії. Машина своїм ходом подолала підйом на гору, діставшись аж до самої обсерваторії, розташованої неподалік від вершини.

      Добре показав себе автомобіль і в міжнародному ралі, яке відбулося взимку 1911–1912 років – ралі Монте-Карло. «Руссо-Балт», що стартував в Петербурзі у 19-градусний мороз, прибув до столиці князівства Монако першим з 87 автомобілів. Переможець отримав заслужені нагороди – перший приз за витривалість і перший приз маршрутів. А коли повернувся на батьківщину, водій П. А. Нагель одержав ще одну нагороду – позолочений кубок Російського автомобільного товариства.

      Але справжнім апогеєм кар’єри легендарного «Руссо-Балта» став пробіг 1913 року. Стартувавши з Петербурга, автомобіль дістався Європи і перетнув її всю, а з Італії морем був доставлений у Північну Африку. Там він вдало пройшов важким маршрутом Оран – Алжир – оазис Біскра (Туніс). Потім через Італію машина прибула до Парижа. Без істотних поломок було пройдено понад 15 тисяч кілометрів! Цей рейд гідно завершив епопею пробігів «Руссо-Балтів», що продемонстрували найвищу якість та надійність російських автомобілів.

      Автомобільні знаменитості

      П. О. Фрезе: чужий серед своїх

      Про дитинство та юність Петра Фрезе, одного з конструкторів першого російського автомобіля, майже нічого невідомо. Знають лише, що народився він у 1844 році і в 1865-му закінчив Петербурзький гірничий інститут, отримавши диплом та право на чин підпоручника (у ті часи після закінчення деяких вузів присвоювали військові звання).

      Як опинився молодий інженер, що тільки-но отримав диплома, на екіпажній фабриці Карла Карловича Нелліса, навіть припустити важко. Як би там не було, але з другої половини шістдесятих років XIX століття Петро Олександрович Фрезе міцно зв’язав свою долю з побудовою екіпажів – від карет до вантажних платформ.

      Розумний, грамотний, здібний молодий інженер швидко завоював симпатію хазяїна і незабаром став управляючим фабрикою. Справи на підприємстві з приходом Петра Фрезе помітно поліпшились, і не було нічого дивного в тому, що Карл Карлович взяв Фрезе до себе в компаньйони. На корпусі фабрики з’являється напис: «Екіпажна фабрика Нелліс і Фрезе». Поступово компаньйон в управлінні фабрикою виходив на перше