Правознавство. Коллектив авторов

формувалася поступово. Так, про владу закону над громадянами і правителями говорив ще давньогрецький філософ Солон; про співвідношення природних прав людини і законів держави писали Арістотель і Цицерон. Положення теорії правової держави у ХVІІІ – ХХ століттях відображені у працях англійських філософів Т. Гоббса, Д. Локка, французьких філософів Ш. Л. Монтеск’є, Ж. – Ж. Руссо, російських учених М. Коркунова, П. Новгородцева, Б. Кістяківського, Г. Шершеневича. Філософське обґрунтування ідеї правової держави міститься у працях німецьких філософів Г. Гегеля та І. Канта. Термін «правова держава» запровадили в літературу ХІХ століття німецькі юристи Р. фон Моль, К. Т. Велькер, Ф. фон Аретин та ін.

      Правова держава – це форма організації політичної влади громадянського суспільства та її взаємовідносин з індивідами, яка ґрунтується на принципах верховенства права, поваги особистості, недоторканності її прав, свобод, законних інтересів.

      Сутність правової держави має два аспекти: формально-юридичний, виражений в обмеженні політичної влади правом, та соціальний, що знаходить свій вияв у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.

      Основні ознаки правової держави:

      1) наявність розвиненого громадянського суспільства, різноманітність не опосередкованих державою взаємовідносин вільних і рівноправних індивідів;

      2) суверенітет народу; конституційно-правова регламентація державного суверенітету, який має представницький характер;

      3) верховенство права, поширення його вимог на діяльність усіх громадських і політичних організацій, індивідів, всі сфери суспільного життя;

      4) правова рівність громадян;

      5) визнання і реальне гарантування прав і свобод людини;

      6) взаємна відповідальність держави і особи (громадяни несуть відповідальність перед державою за порушення правових норм, а держава відповідає перед громадянами за невиконання взятих на себе зобов’язань);

      7) пріоритет у сфері приватного права принципу «дозволено все, що не заборонено законом», а у сфері публічного права – «дозволено тільки те, що прямо встановлено законом»;

      8) пряма дія Конституції та норм міжнародного права;

      9) поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову; їх взаємодія і взаємний контроль на основі процедур, передбачених Конституцією;

      10) визначальна роль суду у вирішенні всіх конфліктів у суспільстві; можливість оскаржити в судовому порядку неправомірні дії державних органів і посадових осіб; незалежність судових органів від органів державного управління і будь-яких політичних сил;

      11) створення і підтримка режиму демократії, законності, конституційності;

      12) високий рівень правосвідомості і правової культури суспільства та особи.

      Правова держава – необхідна умова вільного існування людей у демократичному суспільстві, заснованому на їх майновій і правовій суверенності та захищеності законом.

      Соціальна