Міфологія. Отсутствует

Реконструкція

      Монета Бар-Кохби із зображенням фасаду Храму

      У Лівані досі збереглися розвалини міста Бібл. Звідси греки вивозили для своїх рукописів папірус, який вони називали «біблос». Від цього слова походять грецьке «бібліон» – «книга», «бібліа» – «священні книги» та «бібліотека» – «зібрання книг».

      У Х ст. до н. е. Яхве шанується в Єрусалимі, причому тільки в єдиному храмі, який збудував для бога цар Соломон. Ці та подальші події ізраїльської історії – розпад та знищення держави, «вавилонський полон», повернення до Палестини, входження її до складу імперії Александра Македонського, римська окупація – знайшли відображення в одному з видатних пам’яток духовної літератури та всесвітньої історії – Біблії. Міфологічні уявлення іудеїв увійшли до старозапо-вітної частини Біблії, яка складається з трьох частин: Тора (Закон), або П’ятикнижжя Мойсея, Книги пророцькі та Писання.

      Традиційні міфологічні теми викладені в книзі Буття: створення світу та людини, втрата людиною раю, вселенський потоп та інші, але ці міфологічні сюжети тісно пов’язані в Біблії з історією єврейського народу. Давньоєврейська міфологія – це міфологія історії народу, а не створення світу та життя, як у інших народів. З одного боку, вона дуже схожа на інші міфології. Одразу ж впадає в око відповідність деяких міфів міфам Шумеру та Аккаду, Єгипту: так, імена єдиного бога Яхве (Ієво), Елохім, Ель, Мелек були іменами богів західносемітських народів – фінікійців, угаритян, моавитян та інших. Біблійна картина створення дуже схожа на аккадську, розповідь про початок людського життя у раю, прихід до світу зла, всесвітній потоп притаманні багатьом міфологічним системам.

      Мойсей на горі Синай

      Але образ божества в давньоєврейській міфології зовсім інший порівняно з міфологічними системами близьких сусідів давніх євреїв. Кожен бог Єгипту чи Греції має свою «біографію», родовід походження, шлюбів, подвигів, перемог та поневірянь. У Яхве немає нічого подібного – він не має біографії, не має і портрета. З Яхве можна спілкуватися, підкоряючись його «гласу», як це робить Мойсей, але його не можна побачити чи зобразити. Звичайно, характеристики Яхве нагадують природні явища: гнів Яхве спопеляє як справжній вогонь, під час з’явлення Яхве Мойсею на Синаї від гори йде дим; «дух» Яхве схожий на вітер, «глас» описується як справжній грім. Бог розкривається через ангелів – безтілесних істот, які повинні служити богові, воювати з його ворогами, нести його волю стихіям та людям. Сім старших ангелів (архангелів) схожі на зороастрійських Амеша спента; ангели, які відійшли від бога, – вороги і бога, і людей.

      Яхве належать святі місця – пустелі та гори, але він не прив’язаний до них. Він усюди, він заповнює увесь простір. Бог-блукач і від свого народу потребує мандрів у невідоме: так Авраам покинув Месопотамію і пішов до Палестини; Мойсей вивів народ з Єгипту до невідомої Землі Обітованої. Яхве наполегливо вимагає від своїх обранців слухняності, відданості та любові до себе.

      Людина в давньоєврейській міфології –