Інстинкт убивці. Карін Слотер

Просто сварка між двома підлітками, а тоді приходить мамуся і кладе всьому край?

      – Вам Гойт Бентлі сказав перевірити саме це?

      Прямої відповіді на запитання Вілл уник:

      – Лео, ця інформація не для розголошення. Бентлі грає в гольф із губернатором. Сидить у правлінні половини доброчинних організацій у місті. Мені здається, дивно було б, якби ми сюди не приїхали, правда?

      Лео наполовину знизав плечима, наполовину кивнув. Можливо, його теж непокоїло щось на місці злочину, бо він повів далі:

      – У матері рани, які вона отримала, захищаючись. Видно сліди боротьби, поламані хріновини, стіни пошкоджені. У мертвого хлопця те саме, а ще сліди укусів на пальцях, там, де мати намагалася розчепити його руки й скинути з себе. Дівчинка нагорі… з нею він робив, що хотів. Ліфчик піднято, трусики спущено. Всюди кров.

      – Боротьба нагорі була?

      – Трохи, але не так, як тут. – Він зробив паузу, а тоді запропонував: – Хочеш її побачити?

      Вілл був йому вдячний за такий жест, але Аманда більш ніж чітко пояснила, що він не повинен втручатися, якщо у вбивстві нема ознак професійного замовлення. Якби Вілл побачив щось нагорі, хай навіть щось цілком невинне, згодом його могли викликати як свідка в суд.

      Та все ж за допитливість вона б його не стала картати.

      – Від чого померла дівчина?

      – Важко сказати.

      Вілл озирнувся назад, на відчинені вхідні двері. Кондиціонери в будинку працювали на повну потужність, намагаючись не пускати всередину спеку.

      – Ви вже всі знімки зробили?

      – Угорі й унизу, – кивнув Лео. – Коли заберуть тіла, познімаємо відбитки й іншу звичну фігню поробимо. До речі, тоді я зачиню двері, бо у вас, схоже, свербить в одному місці на цю справу. Я спробую звести до мінімуму кількість туристів. – І додав: – Така справа, як ця, неодмінно викличе фурор.

      Це ще м’яко сказано, подумав Вілл. Ніхто не доповідав про те, що в районі знайдено дивну машину. Якщо не підтвердиться теорія Лео про громадський транспорт, хлопець, найпевніше, був мешканцем Енслі-парку. За законом підлоти, він міг походити з родини адвокатів, тож Лео мусив робити все за інструкцією, щоб потім, коли стане давати свідчення під присягою, його не взяли за м’яке місце.

      Вілл перефразував своє запитання:

      – Як вона померла?

      – Та на ній, бляха, місця цілого нема – лице мов сирий гамбургер, скрізь кров. Дивно, що мати її взагалі впізнала. – Лео зробив паузу, бо побачив, що Вілл хоче почути більш конкретну відповідь. – Сказати, що я думаю? Він її побив, а тоді зарізав.

      Вілл знову глянув на мертвого вбивцю на підлозі. Долоні в нього були в засохлій крові – не надто схоже було, щоб гамселив людину кулаками чи тримав у руці ножа, якщо вже на те пішло. Коліна на його чорних джинсах теж були темні, наче він стояв навколішки у чомусь мокрому. Футболка зібгалася трохи нижче ребер, і видно було свіжий синець, що спускався до пояса джинсів.

      – У матері