Кращі твори (збірник). Леся Українка

доня!

      Інші жінки з царської родини

      Тепер же ми рабинями й сконаєм!..

      Рабинями… Далеко на чужині…

      Андромаха (до Кассандри)

      Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?

      Тепер нам смерть була б єдина втіха.

      Кассандра (з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)

      Тут є такі, що іншу втіху знайдуть.

      Андромаха Проклін на тебе!

      Кассандра (як і перше)

      Так, проклін на мене,

      бо я тепер побачила найгірше.

      Троянки у неволі і – живі!

      Обходять кросна, розділяють ложе,

      дітей годують еллінам на втіху…

      Прокляті очі, що такеє бачать!

      Андромаха Уста прокляті, що такеє кажуть!

      Кассандра Проклін на мене, я мовчать не вмію!

      Ведуть у храм пов’язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.

      Гелен (проходячи повз Кассандру)

      Радій, Кассандро, ти перемогла!

      Кассандра Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.

      Мій розум зламаний, твій піде в світ,

      ти ним і переможців переможеш,

      а мій погасне вкупі з сим пожаром…

      Гелена (біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)

      Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!

      За віщо він мене скарати хоче?

      Зрадливо, силоміць я взята в Трою,

      я бранкою нещасною жила,

      щодня по ріднім краю сльози ллючи!

      Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.

      Менелай Ось кров Парісова на сім мечі

      твоєї крові прагне!

      Кассандра Ой Парісе!

      Поліксена Мій братику!

      Андромаха Нещасний!

      Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда)

      Чоловіче!

      Ти справді хочеш покарать мене?

      Чи ти на те пролив се море крові

      за честь мою й свою, щоб тут прилюдно

      ганьбить її й плямити самохіть?

      То се такої шани дочекалась

      цариця Спарти? Хто ж тепер повірить

      цнотливості спартанок, як і цар

      свою царицю зрадницею вславив?

      (До вояків.)

      Чи й ви, спартанці, на таке пристали?

      Вояки-спартанці (що оточають Гелену)

      Вона не винна! Богорівна жінка!

      Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!

      Mенелай (до Гелени лагідно)

      Пробач мені, – я запальний, ти знаєш…

      Гелена (всміхається і простягає руку)

      Я бачу, царю мій, ти не змінився.

      Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються пред нею з гомоном подиву.

      Андромаха Вона цариця знов, а ми – рабині!

      Боги, де ж ваша правда?!

      Кассандра Ха-ха-ха!

      Одна з троянок (до другої)

      Кассандра засміялась… Ой як страшно!

      Від неї