Їжа. Італійське щастя. Олена Костюкович

що походила вона аж ніяк не з Провансу.

      24

      Ми називаємо її «натуральною» («незайманою»). Те саме слово вживають також французи.

      25

      Звичайна, споживча.

      26

      Фільтрація через вугілля – рафінування.

      27

      Інша назва області Альто Адідже – Південний Тіроль.

      28

      Нині Больцано.

      29

      Scappi B. (перші десятиліття XVI ст. – після 1570). Opera di М. Bartolomeo Scappi, сuосо secreto di papa Pio V. Divisa in sei libri… Con il discorso funerale che fu fatto nelle esequie di papa Paulo III. Con le figure che fanno bisogno nella cucina, & alli reverendissimi nel Conclave (1570).

      30

      Подібні парні хліби відомі також в інших національних кухнях, наприклад – єврейська хала.

      31

      Це слово кумедно зліплене з італійського «frittata» (млинець), італійського «zuppa» (тетеря) і німецького «Suppe» (суп).

      32

      Данте Аліг’єрі. Божественна комедія. «Чистилище». XXXIII, 78. (У пер. Євгена Дроб’язка просто «Як пілігрим несе ціпок святий». – Пер.)

      33

      Це церкви Св. Петра у Ватикані, Св. Іоанна Латеранського, Св. Марії Маджоре, Св. Павла «за околицею» (fuori le Мura), Св. Хреста Єрусалимського, Св. Лаврентія «за околицею», Св. Себастіяна.

      34

      За: Тэн И. А. Путешествие по Италии (1866). Пер. князя В. Барятинского и М. Зайцевой. С. 15. Колізей з усією очевидністю шанували як місце мучеництва християн, але позитивістська свідомість сприймає його не інакше як «цирк». Крім того, Тен подорожував Італією у добу Рісорджіменто. У ті часи Рим був місцем ідейного і військового протистояння між світською громадськістю, що об’єднувала країну, і релігійною владою Папської держави, що опиралась об’єднанню.

      35

      За: Диккенс Ч. Картины Италии (1846). Пер. А. С. Бобовича. С. 466.

      36

      Гоголь М. В. Лист до П. А. Плетньова. 2.11.1837.

      37

      Данте Аліг’єрі. Божественна комедія. «Пекло». XVIII, 28–32. Пер. Євгена Дроб’язка.

      38

      За: Путешествие стольника Толстого по Европе (1697–1699). М.: Наука, 1992. С. 225.

      39

      За: Стендаль. Рим, Неаполь и Флоренция (1817). Пер. Н. Я. Рыковой. С. 133.

      40

      Cattaneo С. Notizie sulla Lombardia- La città (1844). P. 472.

      41

      За: Стендаль. Рим, Неаполь и Флоренция (1817). Пер. Н. Я. Рыковой. С. 121.

      42

      Вираз «Il bel Paese», що тепер зробився звичною перифразою для Італії, вперше вжив Данте Аліг’єрі: «del bel paese là dove ’l sì suona» («привабливого краю, де лунає si!»), Inferno, XXXIII, 80; тут «bel Paese» застосовано до ареалу поширення італійської мови, тобто «мови sì!». Франческо Петрарка використав вираз «bel Paese» до Італії як географічного ареалу, обмеженого Апеннінами, Альпами і морем: «il bel paese // Ch’Appennin parte e ’l mar circonda e l’Alpe» (Canzoniere, CXLVI). А у книжці Антоніо Стоппані цей описовий вираз був уперше запропонований як гасло. Цей рекламний слоґан у XX столітті зробився загальновживаною формулою.

      43

      За: Стендаль. Рим, Неаполь и Флоренция (1817). Пер. Н. Я. Рыковой. С. 99.

      44

      Amendola G. Roma: Editori Riuniti, 1976. P. 69.

      45

      Caprara М. Milano: Bietti, 1999. P. 13–14.

      46

      Стверджується у «Брокгаузі»: «(Aphrodisiaca, грец.) – засоби, що мають властивість штучно збуджувати