Їжа. Італійське щастя. Олена Костюкович

Читать онлайн.
Название Їжа. Італійське щастя
Автор произведения Олена Костюкович
Жанр Кулинария
Серия
Издательство Кулинария
Год выпуска 2006
isbn 978-966-03-6927-6



Скачать книгу

«тортеллінієвих» областей, які недолюблювали Д’Алему з багатьох причин, а вже почувши такі балачки, остаточно відвернулись від нього. Образа цих виборців була безмірною. Їх просто не можна було вразити болючіше. Колишній комуністичний мер Болоньї Ґвідо Фанті кинув в обличчя Д’Алеми горду відповідь: «Якби ми не ліпили на саґрах тортелліні, ти б не потрапив туди, де красуєшся сьогодні».[8]

      Авторитетний журналіст правої орієнтації Індро Монтанеллі вмить помітив ляпсус лідера лівих сил, який замірився на еміліанські «тортелліні». Монтанеллі подав сигнал усій Італії, що демократ посмів учинити замах на святе.[9] Але Д’Алема вперто гнув своєї: «Не слід плутати урядовий тортелліні з бойовим тортелліні» («…с’е una differenza tra un tortellino di governo e un tortellino di lotta»).[10]

      Що ж, кого боги мають намір покарати, того вони позбавляють, скажімо так, обачності… Ліві в Італії зазнали нищівної поразки буквально за кілька місяців по блюзнірських висловлюваннях про еміліанські вареники. Впала також Болонья, сорокарічна цитадель демократів. Новому антикомуністичному (вперше за повоєнний період) меру Болоньї Джорджо Ґваццалока, м’ясникові, натоптувачеві ковбас і відбивателю відбивних, розумні люди порадили публічно заявити про свою прихильність до «тортелліні».[11]

      «Тортелліні» вічні, доки стоїть Італія! Коли в Італії у червні 2000 року антиглобалісти повсюдно влаштовували пікети біля «Макдоналдсів», з нагоди болонського конгресу OCSE (Світової організації з кооперації та культурного розвитку), то перед «Макдоналдсами» безкоштовно роздавали… «тортелліні».[12] То був вираз класової боротьби, революційного піднесення, народної гордості. Лунала бойова сурма, і «бойові тортелліні», відкинуті Д’Алемою, знову знаходили своє місце в лавах!

      Місцеві Саґри на честь святих покровителів міста, а з ними також свята «Уніти», і різноманітні культурні заходи, що неминуче закінчуються спільною трапезою, несуть у собі явний сенс суспільного замирення. Психологи і соціологи, філософи – такі як Еліас Канетті – змальовують стан замирення маси, коли розсіяна в колективі конфліктність загасає, а колективна агресивність не розвивається. До подібних результатів здатне привести масу, по-перше, спільне відправлення релігійних обрядів і, по-друге, спільна трапеза. Натовп веселиться, утворюючи раблезіанське велетенське колективне тіло. Натовп замирюється, поїдаючи загальний величезний шматок: запеченого кабана, засмажену колосальну рибину, гігантську яєчню, величезну «поленту», циклопічну гору «пасташютти». Отож будь-яка Саґра являє собою у багатьох випадках спільне релігійне служіння (на честь місцевого святого), у низці випадків – соборне прославлення політичних ідей (пікніки «Уніти», «тортелліні» антиглобалістів) і, вже звісно, у всіх відомих випадках – спільне поїдання гір смачної їжі. Тому Саґри несуть у собі надзвичайно потужний заряд облагородження і примирення.

      На додачу Саґри і політичні пікніки підтримують і поширюють кулінарну



<p>8</p>

«Era buon governo efficiente». Il Foglio, 29.06.1999.

<p>9</p>

Indro Montanelli. «La cosa due e i tortellini». Corriere della Sera, 18.02.1998.

<p>10</p>

«D’Alema е Montanelli, Tortellini di lotta e di governo». Corriere della Sera, 20.02.1998.

<p>11</p>

«La prevalenza del tortellino. Guazzaloca si annette il simbolo dell’identità bolognese». La Stampa, 18.09.1999.

<p>12</p>

Maria Laura Rodotà. «La strategia delle brigate tortellino». La Stampa, 14.06.2000.