Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати. Кшиштоф Зануссі

ворогів. Щоб підкреслити, що герой фільму не повністю тотожний мені, а лише трохи схожий на мене, я замість свого імені дав йому інше – Губерт.

      Усі дилеми сталінської епохи натикалися на одне: тут неможливі були жодні прості рішення – за винятком самовбивчої боротьби з противником, сили якого переважають. Щоб вижити, доводилось хитрувати, уникати лобових зіткнень, бо це привело б прямісінько за ґрати або на шибеницю. Я ще зеленцем усвідомлював: я маю зробити все, щоб мене не здекласували; маю вистояти. А вистояти й означає не дозволити себе здекласувати.

      Декласація – забуте нині слово. Воно означає втрату класу, і слово «клас» тут краще розуміти широко. Йдеться не про втрату суспільного статусу, а про ризик спаскудження. Старовинний девіз лицарства – noblesse oblige[16] – означав, що людина високого ранґу не принижується до рівня недостойного противника, не вдається до негідних чи підлих дій, навіть якщо могла б від них виграти. Шляхетський стан зобов’язує. І тепер час навести ілюстрацію з фільму «Галоп».

      Грають: Майя Коморовська, Бартош Обухович.

[► «Галоп»]

      Помер Сталін. Губерт і Казик примусово стоять на варті біля його гіпсового погруддя у шкільному коридорі. Вже ніч. Хлопчики починають нервово хихотіти. Це бачить їхній однокласник Владек – суперник Губерта за перше місце у класі. Наступного ранку Владек доносить на однокласників директорці школи. Вранці у кабінеті директорки відбувається «судовий розгляд». Владек виголошує обвинувачення.

      Владек: Коли вони сміялися, було двадцять вісім хвилин на першу. Обидва реготали до упаду, навіть робили образливі жести. Особливо Губерт.

      Директорка (до Владека): А ти не реаґував?

      Владек (гордо): Я записав.

      Губерт: Це брехня! Ніхто не робив ніяких жестів.

      Владек: Він темний реакціонер. Він проявив себе ще торік на параді!

      Губерт: Він змагається зі мною за перше місце у класі.

      Директорка: Годі. Справа серйозна. Я винесу її на найближчу педраду. Губерте й Казику, ваше подальше перебування у школі – під питанням.

      Хлопці виходять. У коридорі Владек пошепки погрожує Губертові.

      Владек: Ось побачиш, тепер ти вилетиш зі школи.

      Вечір. Тітка серед суцільного розгардіяшу закінчує урок французької мови з Ксаверієм, старшим двоюрідним братом Губерта. Ксаверій, засинаючи від утоми, машинально відмінює якесь слово.

      Ксаверій: Не можу більше. Я вже ні до чого не придатний. Після цієї роботи в мене мозок не працює. Все з мене вичавили.

      Тітка (суворо): Зберися. Адже ти знаєш, що тобі загрожує. Декласація. Ти ж бо розумієш, що це означає!

      Ксаверій дякує за урок, збирає зошити й виходить.

      Губерт: Я хотів порадитися.

      Тітка: З якого питання?

      Губерт: З морального. В мене є сумніви, що можна, а що…

      Тітка

16

Становище (високе) зобов’язує (фр.).