Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

і коням дають ціле зерно. Найчастіше зернофураж згодовують у суміші з іншими кормами. Завдяки подрібненню й помелу полегшується пережовування зерна і підвищується його засвоювання організмом тварин. Поросятам-сосунам рекомендують зерно (ячмінь) лущити і підсмажувати. Іноді проводять осолоджування (крохмаль під дією води і температури 80–90 °C переходить у цукор) або пророщування зерна (гідропоніка і торфопоніка).

      Макуху обов’язково подрібнюють і згодовують в суміші з іншими кормами, тобто вони переважно входять до складу комбікормів. Комбікорми згодовують тим групам тварин, для яких вони виготовлені.

      Контроль за якістю кормів передбачає наступні аналізи: органолептичний, фізичний, хімічний (включаючи токсикологічний), біологічний (на наявність збудників і токсинів, мікробів і грибів).

      При органолептичному аналізі кормів визначають консистенцію, структуру, однорідність, колір, запах. Визначають, наскільки ці показники відповідають доброякісному корму. Контроль за органолептичними показниками кормів повинен проводитися постійно при роздачі кормів. Оцінку якості кормів розпочинають з їх огляду на місці зберігання.

      Сіно має бути зеленого кольору, але з різними відтінками: заливне і суходільне – від зеленого до темно-зеленого; болотне – від зеленого до яскраво-зеленого. Конюшинне сіно має буро-зелений колір. Хороше сіно має свіжий приємний запах. Затхлий, пліснявілий, гнильний запах вказує на псування сіна. Наявність білуватих, сіруватих, чорних нальотів (цяток) вказує на запліснявіння і загнивання сіна. Його згодовувати не можна. У сіні, як і в соломі, не допускається наявність отруйних рослин більше 1 % або пучків з масою більше 200 г. Нормальна вологість сіна не повинна перевищувати 15–17 %.

      Солома і полова хорошої якості мають характерні запах і колір, властиві певній культурі. Доброякісною є солома з особливим блиском стебел і пружністю, що не потемніла, не горіла, не затхла, не пліснявіла, не запорошена, не обледеніла і не сира, а також яка не містить основу і верхівку стогу. Вологість соломи не повинна перевищувати 17 %, а полови – 16 %.

      Доброякісний зернофураж повинен мати колір, блиск, запах, смак, що властиві певній зерновій культурі. Наявність плям, зникнення блиску, поява солодового, затхлого, запліснявілого, гнильного запаху, кислого або гіркого смаку вказують на ураження зерна шкідливими грибами і мікробами. Вологість зерна повинна становити 15 %.

      Доброякісне фуражне зерно повинно містити не більше 1 % шкідливих домішок, не більше 8 % домішок бур’янів і 0,1 % ріжок пурпурових. Погіршують якість зерна шкідники комор (довгоносики, кліщі та ін.). Не можна використовувати для годування тварин протравлене зерно.

      Борошнисті корми (борошно, висівки) мають бути без змін у кольорі, не затхлими, не запліснявілими, кислотність – не більше 5 %, вологість – не більше 15 %, шкідливих домішок – не більше 0,05 %, у тому числі голівки і ріжок пурпурових (окремо або разом) – 0,05 %; гірчаку і в’язеля – 0,04 %, куколя – 0,1 %; насіння геліотропу