Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

Передусім необхідно усунути подразник. Місцево застосовують цинкову, ксероформну мазі, мазі зі стероїдними гормонами, розчин піоктаніну і діамантового зеленого, всередину – фуросемід.

      Профілактика. Усунення подразників, збалансоване годування.

Обмороження

      Етіологія. Виникає в результаті дії низьких температур. Клінічні прояви. Зміна тканин унаслідок дії на них низької температури. У корів частіше відморожуються соски, у биків – верхівка мошонки, крайня плоть. Спочатку в зоні ураження у тварин спостерігаються збліднення тканин, втрата чутливості, що змінюється болем, деяке ущільнення, набряк шкіри (I ступінь). Сильніша дія холоду і вітру викликає утворення пухирів з рожево-червонястим вмістом, які можуть розкриватися (II ступінь). Потім шкіра стає безболісною, холодною, твердою, після відігрівання – синьо-фіолетовою, чорною, набряклою з відторгненням тканин, що омертвіли (III ступінь).

      Лікування. Тварину доставляють у тепле приміщення і вживають заходів щодо відновлення циркуляції крові (обігрів лампою солюкс, загальний масаж, розтирання ураженого місця серветкою, змоченою у камфорному спирті, тепла ванна). Великій рогатій худобі дають тепле молоко, етиловий спирт, роблять ін’єкції кофеїну, камфорної олії та ін. Зону ураження обробляють йод-гліцерином, діамантовим зеленим, накладають вологу пов’язку з камфорним, іхтіоловим, борним спиртом. Пухирі проколюють голкою і до їх порожнин вводять розчини антибіотиків на розчині новокаїну.

      Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Опік

      Етіологія. Виникає внаслідок дії високих температур (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму і променевої енергії.

      Клінічні прояви. Ураження при термічних опіках бувають 4 ступенів: I ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, невеликий набряк шкіри; II ступінь – ураження усього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; III ступінь – ураження усієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються на масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, то це опікова хвороба.

      Лікування. Полягає в обробці місця тампонами, змоченими в розчинах дубильних і коагулювальних речовин (марганцевокислий калій, спиртовий розчин таніну, йод), мазями Вишневського, «Рятувальник», «Левомеколь», мазями з антибіотиками.

      Хімічний опік виникає у випадку дії на шкіру кислот, лугів, негашеного вапна, брому, фосфору та ін. Кислоти нейтралізують 5 %-м розчином натрію гідрокарбонату, молоком; луги – 2 %-м розчином оцтової кислоти, розчином марганцевокислого калію; фтористий водень – сульфатом магнію. У подальшому проводять лікування як термічного опіку.

      Електротравма виникає при зіткненні тварини з оголеними дротами, що знаходяться під напругою, ураженні розрядом блискавки і т. п. Вона характеризується важким станом: