8 уроков лидерства. Чему военные могут научить бизнес-лидеров. Роберт Кийосаки

говорить! Чом чоло моє

      Покривається потом?

      Страшно? Ні! Та по серці се йде,

      Мов розпаленим дротом.

      Голос

      У гордині безмежній свій люд

      Ти зіпхнув з його шляху,

      Щоб зробить, яким сам його хтів,

      Чи не пізно для страху?

      Мойсей

      Хто ти, дивний? Не бачу тебе,

      Та від себе не струшу!

      Тільки чую, як зір твій мені

      Все вгризається в душу.

      Голос

      Чи так важно, хто я? Хто зумів

      Наказать колись морю,

      Тому важно не хто, але що

      І чи правду говорю!

      Мойсей

      Ні, не правда, що з гордощів я

      Розпочав своє діло!

      Тільки бачачи люд у ярмі,

      Моє серце боліло.

      Голос

      Бо ти чув себе братом рабів,

      І се стидом палило,

      І захтів їх зробити таким,

      Щоб тобі було мило.

      Мойсей

      Так, з низин тих, мрячних і лячних,

      Я хотів їх підвести

      Там, де сам став, до світлих висот,

      І свободи, і чести.

      Голос

      Та творця, що послав їх там вниз,

      Ти не радивсь в ту пору;

      Аж тепер, як упав ти, його

      Кличеш в свойому горю.

      Мойсей

      Ні, на се ж мене пхнуло його

      Всемогуче веління,

      В темну душу хоривський огонь

      Надихнув просвітління.

      Голос

      Гей, а може, хоривський огонь

      Не горів на Хориві,

      Лиш у серці завзятім твоїм,

      У шаленім пориві?

      Може, голос, що вивів тебе

      На похід той нещасний,

      Був не з жадних горючих купин,

      А твій внутрішній, власний?

      Адже пристрасть засліплює зір,

      А бажання – се ж чари,

      Плодить оку і світ, і богів,

      Як пустиннії мари.

      Те бажання, що, наче шакал,

      У душі твоїй вило,—

      Лиш воно тебе їх ватажком

      І пророком зробило.

      Мойсей

      Ах, від слів тих я чую себе

      Сто раз більш в самотині!

      Хто ти, вороже?

      Голос

      Я Азазель,

      Темний демон пустині.

XIV

      Було темно. Лиш зорі яркі

      Миготіли з простору.

      Простував при їх блиску Мойсей

      Усе вгору та вгору.

      Без стежок. Серед пітьми вели

      Його дивнії звуки:

      То квиління гієни в яру,

      То знов шелест гадюки.

      Він ішов, не ставав, мов герой

      До остатнього бою,

      Та у серці важка боротьба

      Ішла з самим собою.

      «Те бажання, – кричало там щось, —

      Виплід сорому й болю,

      Се був кущ огняний, що велів

      Вирвать люд мій на волю?..

      Те бажання – се був той огонь

      І була тота сила,

      Що для мене Єгови наказ

      І Єгову створила?

      Те бажання – братам помогти

      І їх сльози обтерти —

      Се той гріх, що за нього я варт

      І