Тамплієри короля Данила. Петро Лущик

вашої розмови з цим нещасним. І знову почув про благородного рицаря з нервовим тиком. Минулого разу ви відмовилися назвати його. Зараз я вимагаю відповіді.

      Гійом де Пардо неспішно витер закривавленого меча об сніг, засунув його у піхви.

      – Хто це був? – не вгавав абат. – Я так розумію, ви з ним зустрічалися під час походу на Святу Землю. Це був сарацин?

      – Ні, падре, не сарацин, – відповів де Пардо. – Я не хотів вам говорити це у Мессіні, щоб не травмувати вас. Благородний сеньйор з тремтячою повікою – член християнського ордену святого Іоанна Єрусалимського шевальє Руерг.

      – Госпітальєр? – здивуванню Опізо не було меж. – Але навіщо благородному рицарю потрібна ваша смерть?

      – Їм потрібні ви, падре. Перед Святійшим отцем стояв вибір: кого послати за вами? Нас Святійший вважав надійнішими. Видно, магістр госпітальєрів не захотів змиритися з цим і зробив усе можливе, щоб нас затримати.

      – А цей напад?

      – Я не знаю, про що домовилися Руерг з Одновухим Карло, але підозрюю, що вас вони захопили б у полон, а вже хоробрі рицарі ордену іоаннітів зуміли б звільнити вас із рук кровожерних розбійників.

      – Ви говорите жахливі речі, – сказав на це Опізо.

      – Життя таке, падре. Як бачите, воно дещо відрізняється від того, що ви звикли бачити за стінами монастиря.

      Гійом де Пардо наказав сісти на коней, і невдовзі загін продовжив свою подорож.

      V

      Декан Священної колегії кардиналів Рінальдо Конті не любив тамплієрів всіма фібрами своєї душі. Ні, він, звичайно, віддавав належне хоробрості рицарів ордену Храму, але перевагу все ж віддавав тевтонцям чи, на крайній випадок, госпітальєрам. Рішення Папи Інокентія відправити за настоятелем монастиря Святого Павла саме тамплієрів лише з тої причини, що Рено де Віш’є виявився прудкішим за де Шатонефа, кардинал не схвалював, хоч вголос свого незадоволення не висловив. Що ж, поїздка до Мессіни – це лише поїздка до Мессіни, не більше, думав кардинал. Значно важливішою буде дорога до Рутенії. Ось тут потрібно зробити все, щоб легата супроводжували рицарі ордену іоаннітів, якщо римський єпископ не хоче, щоб це були тевтонці. Ні, він погоджується з доводами Святійшого отця, що посилати до дикого Даниїла тевтонців – це те саме, що дражнити розлюченого бика червоним плащем. Нехай вже краще це буде червоний плащ госпітальєрів.

      Увесь час, поки Гійом де Пардо перебував у дорозі до Мессіни і повертався назад, кардинал Конті не переривав зв’язку з магістром де Шатонефом, який поселився неподалік в церкві Святого Марка. Тому коли розвідники доповіли, що до міста наближаються вершники у білих плащах з червоними хрестами, кардинал негайно послав надійну людину до магістра, щоб той прибув до замку Святого Ангела.

      У Ватикані нічого не відбувалося, щоб це пройшло мимо двох ворогуючих між собою орденів – Храму і Госпіталя. І одні, й другі мали своїх людей у протилежних станах, тому коли Великому магістру Рено де Віш’є доповіли, що із замку Святого Ангела від’їхав монах і вирушив до тимчасової резиденції глави госпітальєрів, він одразу ж зрозумів: пора діяти. Поки посланець долав цю відстань, де Віш’є з усіх