Науковий експеримент. Психологічна драма. Ольга Демина

ІЩЕНКО (гордовито поглядає на усіх присутніх). Ось так! А ви тут всі смієтесь з мене, наче ми у цирку, наче я поставив безглузде запитання. Скафандри видаються. Як без них?!

      ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Засоби індивідуального захисту екіпажу (СЗ): аварійно-рятувальні скафандри, дихальні маски, що забезпечують захист екіпажу в аварійних ситуаціях – при розгерметизації відсіку, виникненні пожежі та в інших випадках, коли настає нештатна ситуація.

      МАРИНА БОРИСЕНКО. А часто таке буває?

      ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Інколи трапляються незаплановані ситуації.

      АНДРІЙ ЛАНОВИЙ. Вони називаються нештатні ситуації.

      Владислав Петрович згідно киває головою. Він кидає погляд на Олександра Леонідовича. Вони обоє задоволені сьогоднішньою зустріччю і тим неабияким інтересом, який виник у старшокласників до обговорюваної теми.

      АНДРІЙ ПЕТРИК. Цікаво, яка вона ця станція «SIRIUS»? Як обладнана?

      ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Ззовні вона схожа на металеву бочку.

      МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ. Та невже?! (Посміхається, дивлячись на Влада Іщенко).

      ВЛАД ІЩЕНКО. Як смішно. Металева бочка, а називається експериментальна станція.

      ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. Вірніше буде сказати, науково-еспериментальна станція. Вона досить велика, якщо порівнювати з першими наземними комлексами, які почали будувати десь півстоліття тому. В них тренувалися майбутні космонавти. Ці герметичні ізольовані від зовнішнього середовища об’єкти були занадто тісні, незручні, в них було дуже спекотливо, душно. Іноді температура повітря в них досягала 40 градусів Цельсія, іноді навіть вище. Тут була погана вентиляція. Розмір цих перших наземних міні-станцій іноді сягав не більше 20 квадратних метрів. Якщо на станції жили і працювали троє дослідників, їм було не комфортно в таких умовах. На цих 20 квадратних метрах розташовувались три ліжка, робочий стіл, стільці, обладнання, медична апаратура, велотренажер, шафа з одягом і харчами… Сучасні наземні станції досить великі, більше 100 квадратних метрів. Вони також герметичні, но ці об’єкти зручні для проживання членів екіпажу. По-перше, вони просторні, тут є де розвернутися, прогулятись довгим коридором перед сном, відпочити в кают-компанії після робочого дня, зайти в невеличкий тренажерний зал…

      МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ. О! Тренажерний зал – це класно! Мені це підходить.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА (іронічно). Гриневський, тобі лише б був тренажерний зал.

      МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ (з образою в голосі). Нічого ти не розумієш, глупе дівчисько.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. Сам дурень!

      ВЛАД ІЩЕНКО. Ну, ось і поговорили! (Сміється. Проте підморгує Гриневському.)

      ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ. На сучасній наземній станції дослідник має можливість попрацювати в досить великій оранжереї, де ростуть зелені рослини. Це по-перше. По-друге, тут підтримується комфортна температура повітря 22 градуса Цельсія. Але це в звичайні робочі дні. В дні аварийного режиму температура повітря в герметичному об’єкті може