Науковий експеримент. Психологічна драма. Ольга Демина

др Леонідович, вчитель історії.

      Ніна Павлівна, вчителька математики.

      Чумак Владислав Петрович, директор науково-дослідного інституту, керівник наукового проекту «SIRIUS».

      Орлов Олег Іванович, заступник директора науково-дослідного інституту.

      Члени екіпажу:

      Андрій Лановий, командир екіпажу.

      Юрій Черних, дослідник.

      Марина Борисенко, дослідник.

      Михайло Гриневський, дослідник.

      Ірина Іващенко, дослідник.

      Дмитро Попов, дослідник.

      Світлана Ільїна, дослідник.

      Учні школи: Поліщук Ніна, Дашкова Алла, Соколова Люба, Павловська Ксюша, Васильєв Іван, Іщенко Влад, Волков Олег, Спіцин Євген, Петрик Андрій, Гуров Антон та інші.

      Родина Михайла Гриневського:

      Степан Іванович, батько.

      Дарина Пилипівна, мати.

      Оленка, молодша сестра.

      Євдокія Федорівна, бабуся.

      ДIЯ ПЕРША

      СЦЕНА ПЕРША

      Осінь. Кінець вересня. В міській школі №26 йдуть заняття. За вікном стоїть похмура погода, йде дощ, важкі краплі дощу барабанять по склу, шумить вітер, гойдаючи гілки дерев за вікном, а в кабінеті, де займаються учні 11-Б класу, стоїть тиша. Зараз урок математики. Старшокласники пишуть контрольну роботу. Тема написана на класній дошці.

      Лунає дзвоник, урок закінчився, учні поспішають в коридор на перерву. У класі залишається лише декілька учнів. Вони дописують контрольну роботу. Вчителька Ніна Павлівна терпляче чекає, поки учні здадуть свої зошити. Марина Борисенко, відмінниця, призер міської предметної олімпіади, відповідально поставилася до роботи, тому вона затрималася на перерві, щоб дописати контрольну роботу. Михайло Гриневський сидіть через одну парту від неї. Він встає зі свого місця і несе свій зошит до учительского столу.

      МИХАЙЛО ГРИНЕВСЬКИЙ (проходячи повз парту Марини Борисенко, шепоче). Маринка, ти все-таки, молодець! Спасибі, що не залишила мене в біді…

      МАРИНА БОРИСЕНКО (зніяковіло). Будь ласка.

      Гриневський виходить з класу. Він намагається стримати задоволену посмішку.

      Після того, як всі учні здали зошити, Ніна Павлівна виходить в коридор.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА (вона сидить поруч з Мариною). Марино, навіщо ти допомогла Гриневському? Ти ось сама не встигла написати контрольну… А через що, чому питається?.. Тому що ти домогла Михайлу. Написала йому шпаргалку.

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Він попросив мене про це. У нього при написанні контрольної виникли труднощі. Він передав мені записку з проханням допомогти йому.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. Ти би бачила, Марино, його задоволене обличчя, коли він виходив з класу! Він посміхався так, наче кіт, що вкрав сметану. Звісно! Тепер він одержить за свою роботу кращу відмітку, ніж би отримав, якби сам писав. Він такий ледачий, не хоче добре вчитися, у нього по математиці завжди низькі бали, а ти йому тут допомагай. Ти відволіклась на уроці, щоб написати Гриневському шпаргалку, а в підсумку сама тепер вимушена дописувати свою контрольну на перерві. Не розумію тебе, Марино, чому ти допомагаєш Гриневському? Він же поганий учень!

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Зате він хороший спортсмен!

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. Ну той що?! Хіба це так важливо в житті?! Успіх в спорті ничого не вартий!

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Я так не думаю.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. Цікаво, Гриневський сидить разом з Білоусовою, чому він не попросив допомоги у своєї сусідки по парті Тетяни Білоусової?

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Вона не погодилася. Сказала, що сама не встигне написати контрольну з математики.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА. А-а… зрозуміло… Тетяна відмовилась йому допомагати, тоді Гриневський звернувся до тебе, Марино… Ну, а ти, звісно, вже не змогла йому відмовити, ти ж у нас така благородна істота. Прямо як мати Тереза, усім допомагаєш, навіть таким лобурякам, як Мишко Гриневський. І він ще за контрольну одержить відмінну оцінку. Ось побачиш, Марино, він обов’язково одержить хорошу оцінку за цю контрольну, що ти йому написала.

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Ну то й що?! Що з того?

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА (здивовано). Як це?! Ти не розумієш, Марино? Де ж тоді справедливість? Ти всі роки добре навчалась у школі, була старанною ученицею, відмінницею… працювала неначе бджілка, не покладаючи рук, а Гриневському, виходить, все з легкістю достається в житті. Він хоче легко пройтись по життю. Взяти хоча би сьогоднішню контрольну роботу з математики.

      МАРИНА БОРИСЕНКО (поміхаючись). Знаєш, Світлано, він мені подякував після уроку.

      СВІТЛАНА ІЛЬЇНА (з деяким розчаруванням). Хм! Не розумію, чого це наш Михайло Гриневський раптом став таким люб'язним і вихованим? Всі знають, що він відомий хуліган в школі. Хуліган і лобуряка. Він ще той ледар, не дуже-то захоплений навчанням.

      МАРИНА БОРИСЕНКО. Він відмінник в спортзалі.

      СВІТЛАНА