Ода до радості (збірник). Яна Дубинянская

Якщо наука твердить, що для підняття Стьопи Ревуна в повітря потрібно півдесятка куль розміром з будинок, значить, так тому й бути.

      «Формули не брешуть», – заспокоював себе хлопець.

      І дарма. Насправді помилка була. На будь-яке тіло, занурене в рідину чи газ, діє підтримувальна сила, що напрямлена вгору і дорівнює вазі витісненого об’єму рідини чи газу. Визначаючи підйомну силу (силу Архімеда) за найпершою формулою, Мар’янчик підставив замість витісненого об’єму повітря… об’єм гелію. По суті, він розраховував геліостат не для плавання у повітрі, а для зависання в атмосфері з чистого гелію. В чому різниця? Гелій – це легкий одноатомний газ з масою 4 атомні одиниці, а повітря – суміш значно важчих газів (переважно азоту і кисню) з середньою молекулярною масою 29 атомних одиниць. Густина повітря становить ρповітря = 1,293 кг/м3, вона майже в десять разів більша за густину водню.

      Щоб визначити правильний радіус R1́ кулі, достатній для підняття Стьопи в повітря, слід в останній формулі замінити ρгелію на ρповітря:

      Виходить, що радіус однієї кулі не повинен перевищувати півтора метри…

      Та навіть не це головне. Для радіусу 1,404 м сукупний об’єм гелію в п’ятьох кулях становитиме лише 11,6 м3. Зате при радіусі 2,717 м об’єм куль становитиме… 84 м3 – у сім разів більше! Інакше кажучи, 11,6 м3 гелію цілком вистачало, щоб підняти вісімнадцятирічного 75-кілограмового Степана Зиновійовича Ревуна в повітря і спокійно втримувати його на висоті тридцяти метрів над землею. При такому об’ємі геліостат ширяв би собі, наче яструб, понад деревами. Натомість, сам того не бажаючи, Мар’янчик Стецьків на прізвисько Тихон спроектував апарат, який за льотними якостями більше нагадував балістичну ракету, ніж планер.

      Помилка лишилась непоміченою. Тихон продиктував Стьопі параметри куль і список необхідного обладнання: балони з гелієм, з’єднувальні шланги, кріплення, мотузки, апарат для нагнітання газу. 22 серпня Стьопа вигріб із тайників усі свої фінансові активи, накопичені підробітками в полі протягом останніх двох років, і помчав до Києва. Він витратив цілий день, щоб роздобути необхідні оснащення і матеріали. У ніч з 22 на 23 серпня, засівши в сараї під крилом вкритого засмальцьованим брезентом батькового І-153, під прискіпливим керівництвом Тихона Стьопа Ревун почав збирати повітроплавний апарат, що мав підняти його до заповітної мрії.

      3

      На заключній стадії проектування від найменших, регулювальних куль довелося відмовитись. При таких розмірах підйомних куль кронштейни виходили збіса великими і могли розвалити стільчик у повітрі. Таким чином, апарат ставав некерованим, і Стьопа мусив покладатися лише на якір, погоду і Господа Бога. Зрештою 24 серпня, у День незалежності України, спроектований Тихоном геліостат був готовий до першого вильоту.

      Слабкий і беззвучний, неначе розчинений у повітрі дощ припинився ще день тому. Серпневе небо над Бабариками википіло до білястої кірки, мілкі калюжі попересихали, а зголодніла риба високо вистрибувала з річки, хапаючи поодинокі, замлілі від спеки мушки. Задовго до дев’ятої ранку спека починала виснажувати, висмоктувала живильні