Епоха слави і надії. Євгеній Павлович Литвак

Відповів Альприм. – Тепер ти займеш моє місце. Адже я офіційно мертвий, і це, дідька лисого, мені подобається. Тепер ти будеш одним з Братства Дев'яти Невідомих, засновником якого був Ханой Злітаючий Дракон.

      Слова сера Альприма змусили Ніколаса завмерти. Він тримав телефон перед собою, дивлячись в камеру, а очі його були скляними. Здавалося, що перебої зв'язку і картинка зависла, але ні, Ловець нашвидку повторював в думці почуте і поєднував те, що складається в одну велику історію, намагаючись визначити своє місце в ній.

      – Ніколас, ти тут? – Запитав Альприм, хвилюючись, що зв'язок обірвався.

      – Так! – Немов ожив, сказав Ловець і кинув швидий погляд на Ганну, яка весь цей час не зводила з нього очей. – Тепер я займаю ваше місце, і ви повинні віддати мені свою книгу.

      Альприм збирався сказати ще щось дуже важливе. Було чутно, як він відкашлявся, після чого відео відключилося, і залишився тільки голос колишнього члена Братства.

      – Не зовсім. – Голос Альприма став чіткіший, він явно говорив прямо в мікрофон, щоб кожне його слово було почуте правильно. – За дві тисячі років, дев'ять книг Братства доповнилися новими книгами і переросли спочатку в дев'ять бібліотек, а потім у дев'ять університетів. Я думаю, що ти вже сам здогадався, про які університети йде мова. Так що знання тепер не приховують – вони відкриті, і кожен може отримати їх – юридична, економічна або медична освіта.

      Тільки Глава Братства – Лео Евран знає, де зберігаються оригінали перших дев'яти книг. Ти скоро зустрінешся з ним.

      – А що з Тризубцем?

      – Історії про цей артефакт, існують дуже-дуже давно і перевірити їх справжність складно. Деякі народи сприймали його, як символ влади, інші, як знаряддя правосуддя і так далі, але все що я знаю про Тризубець, так це те, що в Братстві є десята книга. Вона називається "Реінкарнація. Євангеліє від Дітара". На ній зображений Тризубець.

      – Цього не може бути. – Вимовив Ніколас одночасно голосно і пошепки. Його обличчя змінило форму і колір.

      – Ти в порядку? – Тут же запитала Ганна.

      Він протягнув телефон до Ганни, не звертаючи уваги на її хвилювання:

      – Вимкни телефон. Відключи повністю.

      Вона слухняно вимкнула телефон і знову звернулася до нього:

      – Що сталося?

      – Сталася розмова, після якої мені захотілося вимити свої руки. – Ніколас посміхнувся, намагаючись розбавити виниклу напругу. Ганні не слід було зайвий раз хвилюватися, тим більше за такими речами.

      – Все добре. Ти півроку провів за гратами і зараз вийшов на свободу. Тобі просто треба трохи часу, щоб адаптуватися.

      – Ти права. – Погодився Ніколас і протягнув руку до дверей ресторану, Ганна ввійшла.

      Літній вітер шумів очеретами. Бризки на гладі води йшли колами, розбиваючись об берег. Дрібні комахи, що літали біля води, притягували птахів. Навіть водяні змії з'явилися у пошуках своєї здобичі. Природа жила своїм життям в цих