Епоха слави і надії. Євгеній Павлович Литвак

успішні дослідження в області тонкої енергії та телепатії, і передачі її на відстані, часто пропадали безвісті або гинули, їх рукописи теж зникали.

      Завдяки Братству Дев'яти Невідомих електрика була публічно відкрита тільки в XIX ст. н.е., а дослідження в області магії і телепатії досі невідомі, альтернативні джерела енергії не впроваджуються. Ми все ще вважаємо, що Земля єдина населена планета, що магія і телепатія вигадки, а бензин і турбінний двигун найефективніші джерела енергії. При цьому таке ось стримування, або навіть деградація, не врятувало людство від безлічі войн та катастроф, не дало можливості стати краще.

      Далеко не всі перервані дослідження мали військову спрямованість. Іноді знищувалися знання ніяк не пов'язані зі зброєю, зокрема та ж електрика, вивчення телепатії і багатьох надздібностей людини. Звичайно, за великого бажання все це можна застосувати у вигляді зброї, і деякі загублені знання принесли б істотну користь людству, але тепер вони недоступні.

      Чи треба так завзято знищувати науку тільки для відвертання "Армагедону"? Так, звичайно, знання могли і зашкодити. Ось тільки деякі з них, хоч і частково, тепер доступні кожному, а ось найголовніші, які здатні вознести людство на новий ступінь розвитку – так і залишилися недоступні. Що досить-таки прозоро натякає на справжню мету Братства Дев'яти.

      На сьогодні про місцезнаходження Дев'яти книг нічого невідомо. Згадки про ці труди зустрічаються у багатьох стародавньоіндійських письмових джерелах, але жоден з них археологам так і не вдалося виявити. Імовірно деякі книги досі зберігаються у Монастирях Тибету і Індії. І зрозуміло, буддійські лами зроблять все можливе, щоб ці знання ніколи не потрапили до представників сучасної цивілізації.

      Частина

      1

      Глава 1

      Англія. Лондон. Готель Hilton.

      Сидячи біля розкритого настіж вікна, він маленькими неквапливими ковтками цідив міцну каву без цукру і дивився кудись далеко, за самий небокрай. На подив безхмарне небо, глибокого синього кольору підморгувало яскравими зірками, виразно видима Велика Ведмедиця раптом нагадала про батьківщину. Здавалося, що прогнози брешуть про майбутні дощі, але холодний поривчастий вітер, що тріпав світло-русяве волосся, не давав забути, що характер у Лондона на рідкість мінливий.

      Він задумливо провів пальцем по легкій щетині, яка хоч і надавала солідності, але все одно не робила його старше. Ніколас зовсім не виглядав на свої тридцять. Погляд вловив швидке миготіння зірки, що падала, і відразу згадалася, по – хлопчачому безглузда звичка, загадувати бажання. Губи торкнула легка посмішка, Ніколас не бачив чужого неба, погляд спрямувався в минуле, кудись до теплих, трохи змащених спогадів.

      Хотілося зірватися, кинути все і додому – додому – додому, але справу, яка привела його сюди, не можна було ні відкласти, ні доручити комусь іншому.

      Зробивши останній ковток, Ніколас відставив чашку на підвіконня і знову повернувся до виду в вікні. А подивитися