Корона. Книга 1: Єлизавета ІІ, Вінстон Черчілль. Становлення молодої королеви (1947–1955). Роберт Лейсі

в королівських промовах зазвучала й гумористична нотка: новий автор продемонстрував здатність висловлювати думки своєї господині-улюблениці в такий спосіб. Саме це стало темою інтерв’ю, яке він дав публіці після виходу на пенсію. Інтерв’ю було захопливим: у ньому він назвав принца Чарльза «плаксивим», принцесу Маргарет – «злою феєю», королеву-матір – «жінкою, що трохи обманювала себе», а Сару Фергюсон – «вульгарною, вульгарною, і ще раз вульгарною!» Незабаром після появи інтерв’ю і королева, і королева-мати запросили дорогого Мартіна на обід.

* * *

      В урядову резиденцію одна за одною летіли телеграми. Приватний секретар Єлизавети Мартін Чартеріс уперше зрозумів, що щось не так, коли його викликали до телефону в британський пресцентр. Згодом Чартеріс згадував, що поблизу телефонної будки побачив журналіста, який мав ошелешений вигляд – зі зблідлим обличчям і порожнім поглядом, він крутив в одній руці пачку сигарет. Щойно агентство Reuters передало важливі новини з Лондона про те, що уряд більше не збирається зберігати таємницю. Саме Паркер, попереджений Чартерісом з пресцентру, повинен був повідомити звістку про смерть короля Філіпу, який перебував у королівській резиденції Сагана Лодж. «Він мав такий вигляд, ніби ти опустив на нього половину світу, – згадував Паркер. – Я ніколи в житті так нікого не жалів». Філіп забрав дружину від усіх інших. «Він повів її в сад, – написав Паркер. – І вони повільно походжали по газону, поки він говорив, говорив і говорив з нею».

      Коли Чартеріс прибув до Сагана Лодж, він побачив, що Філіп лежить на дивані, тримаючи копію газети The Times над обличчям, як намет, а щоки нової королеви були червоні, але від сліз не було й сліду. «Вона сиділа прямо, повністю приймаючи свою долю», – згадував Чартеріс, вражений спокоєм, з яким Єлизавета наполягала на особистому складанні телеграм вибачень тим, хто чекав її на наступних етапах вже скасованого туру. Коли приватний секретар запитав її, під яким іменем вона бажає бути відомою як королева – спитав про її монарше ім’я – вона швидко відповіла: «О, мене влаштовує моє власне ім’я, що ще треба?»

      Єлизавета II залишила Сагана Лодж у блакитних джинсах, у яких виїхала з Treetops, тож попросила трьох присутніх фотокореспондентів не робити світлин. «Ми стояли мовчки біля будиночка, коли машини їхали, здіймаючи пилюку, – згадував один із них – Джон Джохімсен. – Ніхто з нас не робив фотографій у той історичний момент. Ми дивилися на молоду дівчину в машині, яка стала королевою Великої Британії. Я перейнявся її горем, коли вона просто подякувала нам рукою. Ми стояли там мовчки, наші камери були на землі».

      Довгою поїздкою до Лондона, яка тривала дев’ятнадцять годин, камердинер Філіпа Джон Дін, помітив, як нова королева кілька разів залишала своє місце. Коли вона поверталася, він подумав, що вона, мабуть, плакала. Але сліз ніхто не бачив. Двоюрідна сестра Філіпа, Памела Маунтбеттен, яка брала участь у турі як придворна дама, згадує, що Єлизавета вибачалася перед своїм супроводом за перервану поїздку. «Мені дуже шкода, що нам