Пітер Пен. Джеймс Барри

ноги, – зітхнула Венді. Вона була дуже охайною дівчинкою.

      Венді пояснила цілком буденним тоном, що, мовляв, Пітер іноді з’являється вночі в дитячій кімнаті, сідає на краєчок її ліжка і виграє на своїй сопілці. При цьому дівчинка не прокидається, тому невідомо, звідки вона про це знає, просто знає, і все.

      – Що за дурниці ти кажеш, люба! Ніхто не може увійти в будинок, не постукавши.

      – Гадаю, він приходить через вікно, – пояснила дівчинка.

      – Люба, але ж це третій поверх!

      – А хіба листя не лежало біля вікна, матусю?

      Це була справжнісінька правда. Листя виявили неподалік від вікна.

      Пані Дарлінґ не знала, що й думати, адже Венді промовляла з такою впевненістю, що їй неможливо було пояснити, що все це дівчинка бачила уві сні.

      – Дитинко, – вигукнула пані Дарлінґ, – чому ти мені про це раніше не розповідала?

      – Я забула, – відповіла Венді безтурботно і поспішила до сніданку.

      О, то це все ж таки був сон?

      А як же тоді бути з листям? Пані Дарлінґ роздивилася його дуже уважно. Це було висхле листя, та жінка була впевнена, що в Англії такі дерева не ростуть. Вона повзала по підлозі зі свічкою в руці, намагаючись виявити ще якісь сліди. Про всяк випадок жінка навіть подлубала кочергою в камінній трубі та постукала по стінках каміна. Вона спустила з вікна спальні мотузку до самої землі, але по ній ніхто не заліз.

      Звісно, Венді все це наснилося.

      Але їй нічого не наснилося, і це з’ясувалося вже наступного вечора. Про цей вечір можна сказати, що саме тоді й почалися надзвичайні пригоди цих дітей.

      У Нени був вихідний, і пані Дарлінґ сама викупала дітей, поклала їх у ліжечка і кожному заспівала пісеньку. І співала, поки вони один за одним не відпустили її руку і не подалися у країну снів. Усе виглядало таким затишним і таким безпечним, що пані Дарлінґ усміхнулася своїм недавнім страхам і безтурботно сіла з шитвом біля каміна.

      Вона мала закінчити сорочечку для Майкла, який кожен свій день народження отримував нову. В каміні ще горів вогонь. Дитяча кімната була освітлена трьома каганцями. Шитво лежало на колінах пані Дарлінґ. Потім її голова похилилася, але тільки трішечки. Жінка заснула. Погляньте ж на цих чотирьох, Венді і Майкл – там, Джон – тут, а пані Дарлінґ біля вогню. Але там мав бути ще й четвертий каганець.

      Поки жінка спала, вона побачила сон. Їй здалося, ніби острів Ніколандія підплив зовсім близько до будинку і дивний хлопчик із цього острова заявився до них. Він нікого не стривожив, адже жінці здалося, що цього прибульця знали багато жінок, у котрих немає дітей. Може, його знають навіть деякі матері. Уві сні він трохи відсунув завісу, яка приховує острів Ніколандію, і вона побачила, що Венді, Джон і Майкл по черзі зазирають у щілину.

      Сам по собі сон міг виявитися незначною дрібницею, але поки жінка спала, вікно в дитячій кімнаті розчинилося і якийсь хлопчик зіскочив на підлогу. За ним слідом у вікно влетіла якась дивна цятка світла, не більша за ваш кулачок. Цятка, як жива, кидалася по кімнаті, мабуть, це вона розбудила