Привиди серед нас. Ксенія Циганчук

відставив чорний чай убік.

      Мимоволі Женя скривився: він ненавидів запах бергамоту. Ненадовго його увагу відволік офіціант, який саме цієї миті приніс за сусідній столик борщ з пампушками. Оперативник ковтнув слинку: це була його улюблена страва. А те, що останній раз він їв о другій ночі, загострювало бажання. Кир’ях притлумив у собі поривання скуштувати бодай чогось. Від кави його вже нудило, а шлунок немилосердно нагадував про себе, проте оперативник стійко тримався. Новацький тим часом накинувся на бургер, одним махом відкусивши чималий шмат. Їв він енергійно і з апетитом.

      – Думаю, ви знаєте, що я відсидів сім років за вбивство коханця власної дружини.

      Новацький засовався на стільці, вмощуючись зручніше. Чоловік відклав убік ціпок, на який мусив спиратися при ходьбі: його права нога від народження була коротша за ліву. Згадка про минулі події без сумнівів змусила його нервувати. Женя кивнув, і чоловік продовжив.

      – Вам також має бути відомо, що розслідуванням тоді займався Єгор Скляр. Саме він і відправив мене на нари. Шкода хлопця, толковий був.

      Новацький кахикнув, а Женя тим часом звів здивований погляд на свого першого підозрюваного.

      – Так, – перервався Новацький на черговий дзвінок. Після короткої паузи, впродовж якої він слухав додзвонювача, Новацький відповів: – Добре, але мусимо дочекатися мого адвоката з відрядження. Бачиш-но, у мене «пунктик»: я обслуговуюся лише в одного адвоката й одного нотаріуса. Мав якось необережність звернутися до іншого… Гаразд, чекатиму.

      Новацький завершив виклик, неквапливо прочитав повідомлення, що надійшло на вайбер, і, лишившись вдоволеним після отриманої інформації, звів погляд на оперативника: – Ви дивуєтеся, що я так відгукуюся про нього? – Новацький хитро посміхнувся, відкладаючи мобільний убік. Його хвилювання минуло так само швидко й несподівано, як і з’явилося. – І я навіть не сумніваюся, що ви мене підозрюєте.

      – Не збагну, – зізнався Женя, – чому раптом вам знадобилося шукати Єгора, щойно ви вийшли з тюрми. Крім того, ви доручили людині, яка свого часу домоглася, щоб вас позбавили волі, вести якесь розслідування.

      – Зверніть увагу, Єгор погодився. Думаєте, він не зрозумів би, що я проти нього щось замислив?

      – Слухаю, – розмова знову перервалася. – Гроші будуть завтра. Я тебе наберу, коли вони будуть у мене на руках… У нас зараз два об’єкти: Сарни та Рокитне… Так… Добре, бувай.

      – Думаю, багато років тому Єгор не помилився щодо того, хто позбавив життя коханця вашої дружини, – мовив Кир’ях, цього разу не чекаючи, поки його співрозмовник перечитає чергове повідомлення, тепер уже з месенджера. – Він був не з тих, хто в такому помиляється. Крім того, він би нізащо у світі не взявся проводити розслідування для колишнього вбивці.

      Новацький не зронив жодного слова, лише спокійно роздивлявся оперативника.

      – Хто керував вашою фірмою, поки ви сиділи у в’язниці?

      – Мій молодший брат і…