Через перевал. Роман Іваничук

колеґи й заговорив тихим безбарвним голосом:

      «Пані Гелена вважає мене націоналістом, пригадуєте, пані Краґ, нашу дискусію в “Таверні під Акрополем”? То скажіть тепер, що дала норвежцям незалежність від шведів?»

      «Я поки що послухаю, – відказала Гелена. – Хочу з’ясувати для себе самої свої власні переконання. Можливо, нині вони зазнають змін…»

      Кельнер приніс перші страви, Борис швидко вимітав тарілку – йому хотілося розмовляти.

      «Про норвежців поки що помовчимо, – сказав, витираючи серветкою уста. – У них сама лише література й музика засвідчили про готовність нації до незалежності: Кнут Гамсун, Тар’єй Весос, Едвард Ґріґ… Яко критик, я цікавився вашим красним письменством – і кого надибав серед українських літературних героїв: бандита Чіпку, розбійника Довбуша, деґенерата варнака, п’яного хама козака Голоту!»

      «Ми могли б поговорити і про найвищий рівень нашого мистецтва, – відклав ложку Северин. – Але якщо ви вже приземлились до наших негативних персонажів, то подумайте: хіба кращі за них мордерця невинних жінок Раскольніков чи батьковбивця Смердяков? Будьте ж об’єктивні!»

      Примечания

      1

      І коли ми опиняємося в таверні, то не знаємо, де є земля… (Лат.)

      2

      Називаюся я Еліта Пре, еротична письменниця, і затямте, українці: я не допущу, аби ми ще раз товклися (пол.).

      3

      «Хочеш мене? Нема проблем, можемо й тут!» (Пол.)

      4

      До найвищої слави Бога! (Лат.)

      5

      Починаю! Починаємо! (Лат.)

      6

      Дивись завжди на зорі! (Лат.)