Жанна батальйонерка. Ґео (Георгій) Шкурупій

треба, щоб руки всіх з’єдналися й пішов магнетичний ток! – сказала Жанна.

      Гості поклали свої п’ятерні на стіл так, щоб пальці з’єднувалися з пальцями сусіда, і таким способом вийшло велике коло з рук, що лежали на столі. Хтось погасив електрику й у кімнаті стало темно, деякий час було чутно дихання й сопіння присутніх. Раптом хтось кашлянув і завовтузився на стільці.

      – Тихше, панове! – промовив Криницький. – Потрібна абсолютна тиша…

      Знову все стихло. Всі сиділи мовчки, лише було чути, як у сусідній кімнаті пройшла покоївка. Раптом стіл похилився і знову став на своє місце.

      – Ой! – скрикнула якась панночка.

      – Тсс!.. Тихше, будь ласка!..

      – Мені страшно!.. – відповіла панночка.

      – Дух, ти тут? – запитала Жанна.

      Стіп нахилився знову і стукнув ніжкою об підлогу один раз.

      – Коли – так, стукни один раз, коли – ні, стукни два рази!

      Стіл нахилився і стукнув три рази.

      – Ай! – скрикнула та сама панночка. – Мене хтось хапає за ногу.

      – Тихше! – розлютовано скрикнув Криницький. – Бо дух розсердиться.

      – Дух, як тебе звати? – запитав Голуб’ятніков.

      Стіл почав вистукувати за абеткою.

      – Н-а, на, п… о… напо… л…

      – Наполеон! – сказав Муславський.

      Стіп хитнувся один раз.

      – Наполеон! – захоплено прошепотіла якась панночка.

      – А ви думали, що це хто? Ваша бабуня? – відповів Муславський. – Це справжній Наполеон!..

      – Наполеоне, скажи, чи буде мене вбито на фронті? – запитав Голуб’ятніков.

      Стіл знову почав вистукувати.

      – І…д-и… т… и… п… і-д … і-д… іди ти під… т… ри… ч-о… р…

      – Наполеон посилає вас під три чорти, пане поручнику! – ввічливо промовив Муславський.

      Голуб’ятніков роздратовано крякнув і одірвав руку від столу, нервово вхопившись за правого вуса.

      – Цей Наполеон трохи брутальний, як і всі військові! – сказала Жанна.

      – Я ж казав, коли ми будемо гомоніти, то дух розсердиться! – зауважив Криницький.

      – Давайте викличемо когось іншого! – сказала Жанна.

      – Може, Пушкіна? – запропонував Муславський.

      – Фі!.. – сказав хтось з присутніх. – Пушкін завжди лається гірш за Наполеона…

      – Ну, так кого?..

      – Ай!.. Мене все хтось хапає за ноги. Запаліть електрику!..

      – Попросіть одного з ваших сусідів, – сказав Муславський, – щоб сиділи спокійніше!

      – Давайте викличемо дух Петра Великого! – запропонувала Жанна.

      – Оце то ділова людина! – сказав Муславський.

      – Слухайте, Муславський, заберіть свою ногу! – попросила Жанна.

      Знову з’єднали руки й стало тихо, лише було чути, як чогось незадоволено засопів Голуб’ятніков. Стілець знову похитнувся.

      – Петро Великий, ти тут? – спитав Муславський.

      Стіл чомусь похитнувся два рази, але в цей час щось велике, м’яке впало на