У давньоіндійському трактаті «Камасутра», створеному понад півтори тисячі років тому, секс розглядається як особливе мистецтво, а займатися ним означає «божественне з’єднання». Але «Камасутра» – це не тільки опис сексуальних поз, це перш за все роздуми про людські пристрасті: бажання, потяг і відштовхування, інтриги й зваблювання. Отже, ця книга про вічне, й саме тому інтерес до неї не слабшає протягом століть.
До видання увійшли твори М. Хвильового (1893–1933) останніх років його життя. Панівним у тогочасній літературі був метод соцреалізму. Проте твори Хвильового мають ледь помітні прояви сатири та дошкульної іронії, подекуди й елементи психологічних конфліктів. Герой оповідання «Щасливий секретар» – справжній служитель партії, він не має ні батьківського, ні родинного почуття, однак щасливий. У творі «Останній день» письменник вирішив показати, що навіть із персонажа-робота, бездушного автомата, можна до певної міри зробити «живу» людину. До голосу майстра слова, який збирався вивести українську літературу на європейський шлях, тоді вже ніхто не дослухався…
Роман Ольги Кобилянської (1863–1942) «Апостол черні», останній великий твір письменниці, мав тернистий шлях до читача. У радянські часи він був під забороною – не видавався, при цьому офіційні літературознавці в один голос таврували його як «ідейно й художньо неповноцінний». Чим же так дошкулила визнана у світі оповідачка тогочасній владі? Та тим, що повела мову про те, чого найбільше боїться будь-яка імперія – самоідентифікацію поневоленого народу. Тому й нині роздуми й надії авторки не втратили актуальності. У романі вони вплетені в захопливий сюжет про долю кількох поколінь української родини з Буковини.
…Історія ця починалася зовсім звичайно. П’ятикласники Сергій та Митько приїхали на літній відпочинок у село. Вчителька ботаніки дала їм завдання – зібрати колекцію комах. Але хто ж міг уявити, що замість комах дотепні та непосидючі хлопці будуть полювати… на страшну химеру, що живе в озері. Бешкетні друзі вирішили, що назва українського села Юрківка походить від юрського періоду, і тому, на їхню думку, в місцевому озері мешкає щось на кшталт доісторичного динозавра. Але звідки взялася та потвора і як її спіймати? Тож друзі починають діяти. Про незвичайні, кумедні й таємничі пригоди Сергія та Митька (й не тільки їх) розповідає відомий український письменник Ярослав Стельмах у своїй книжці «Митькозавр із Юрківки».
Сергій Щербаков – фахівець із маркетингу та SMM, за методиками якого працюють тисячі маркетологів і рекламістів з усього СНД, – пропонує до уваги своєї цільової аудиторії чергову книгу-посібник з таргетованої реклами в соціальних мережах, обіцяючи всім, хто прочитає, влучне попадання «в яблучко». Виконуючи рекомендації автора, ви зможете швидко й дешево отримувати більше клієнтів із Facebook та Instagram. Книга Сергія Щербакова вирізняється тим, що одразу ж, у процесі читання, напрошується її практичне застосування – настільки яскраво, показово і структуровано все викладено автором. Позаяк успішність перевірено в дії, що вже – гарантія якості запропонованих порад.
Вільгельм Олександрович Котарбінський (1848–1921) – видатний український художник польського походження. Монументаліст, яскравий представник академізму та символізму в живописі. Працював над розписами Володимирського собору разом з іншими знаменитими художниками. Його картини прикрашали вітальні цінителів мистецтв. Постать В. Котарбінського малодосліджена в українському мистецтві, у ХХ ст. він був майже забутий. Книга стисло висвітлює життєвий і творчий шлях цього непересічного митця.
Це книжка-присвята героям, які 35 років тому ризикували своїм життям та здоров’ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівськи», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип’ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5–2» – об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь. Справа живих – пам’ятати.
У творах Френсіса Скотта Фіцджеральда (1896–1940), створених на початку 1920-х pp. – збірках новел «Flappers and Philosophers» (1920), «Tales of the Jazz Age» (1922) – зберігається здебільшого невимушено іронічний настрій розповіді. Письменник у той період уособлював втілення американської мрії – молодість, заможність, ранній успіх, тож і головними вартостями молодого покоління описував потяг до багатства, успіху і безтурботних розваг. У книзі зібрано п’ятнадцять новел початку 1920-х. Персонажі в них живі і яскраві, романтичні, молоді. Вони мріють зустріти свою любов, домогтися успіхів у житті.
На перший погляд цей роман виглядає як детектив, але його сюжет заснований на подіях, що реально відбувалися в Мюнхені 1938 року, коли Другу світову війну було відсунуто на рік… Прем'єр-міністр Англії Чемберлен домагається від Гітлера згоди на зустріч, щоб досягти компромісу в питаннях щодо подальших змін в Європі. Молодий співробітник Міністерства закордонних справ Великої Британії Х'ю Леґат потрапляє до делегації Чемберлена і в Мюнхені зустрічає свого старого знайомого по Оксфорду – Пауля фон Хартманна, який працює в Міністерстві закордонних справ Німеччини. Пауль не згоден з політикою Гітлера і входить до антигітлерівської коаліції. Йому вдається здобути важливий документ, підписаний фюрером, де сказано, що той найближчим часом планує розв'язати війну в Європі… Але велика політика – темна і брудна справа, тому важко було очікувати, що Паулю повірять. Здається, мир в Європі залежить від того, як будуть діяти Хартманн і Леґат…
Нехай читач сам вирішує, чи варто додавати до цього тексту назву міста. Адже все у тій колишній країні було занадто схожим. Хіба в будь-якій іншій провінції не зустрічалося вулиць з такою ж назвою, хіба в столиці й невеликих містечках не руйнували храми чи десь не було жодного сексота? Ну, може, баржі й катери для прогулянок не на всіх річках ходили, але Сула тоді була судноплавною. Звісно, що й фатальні жінки були в кожному місті в усі часи, та такої Марго, як у цьому пізнаваному тамтешніми мешканцями містечку, не було ніде, бо вона була по-справжньому екстраординарною…