Биографии и Мемуары
Различные книги в жанре Биографии и МемуарыИзбранные труды по средневековой истории. Россия и Запад
Труды замечательного русского историка медиевиста П. М. Бицилли, в эмиграции – профессора Софийского университета, начали широко переиздаваться с 90-х годов XX века. В настоящий том вошли как классические труды историка по средневековой культуре, публикуемые по первым изданиям, так и не переизданные работы. Особый интерес представляют статьи, посвященные взаимоотношению и сопоставлению средневековой культуры России и Запада. Книга снабжена подробным биографическим очерком о П. М. Бицилли и его научной библиографией, составленной А. Н. Горяиновым и М. А. Бирманом. Книга адресована историкам-медиевистам.
Записки Бенкендорфа. 1812 год. Отечественная война. 1813 год. Освобождение Нидерландов
Публикуемые – впервые после начала XX века – два фрагмента из «Записок» гр. А. X. Бенкендорфа посвящены событиям Отечественной войны 1812 года и Зарубежным походам 1813–1814 годов, активное участие в которых принимал автор. Особый интерес представляет освещение мало известных широкому читателю фактов: боя у Звенигорода 31 августа 1812 года, занятия Амстердама и Бреды в ходе освобождения Нидерландов. В Приложении публикуются письма А. X. Бенкендорфа графу М. С. Воронцову 1811–1815 годы. Посвященная недостаточно изученным аспектам деятельности А. X. Бенкендорфа публикация ломает многие устоявшиеся стереотипы и способствует объективной оценке этого выдающегося военного и государственного деятеля России. Составителю принадлежат обширные комментарии и примечания, содержащие подробный справочный материал, касающийся упоминаемых в «Записках» лиц и событий.
Регент: судьба и служение. Протоиерей Михаил Фортунато
Предлагаемая читателю монография посвящена жизни и творческой деятельности православного регента, протоиерея Михаила Фортунато. Сквозь призму становления и развития жизненного пути отца Михаила раскрываются разные стороны жизни русской эмиграции во Франции и Англии. Священническое и регентское служения отца Михаила проходили в Англии в период управления епархией ее основателем, знаменитым митрополитом Антонием Сурожским. Повествуется о деятельности отца Михаила по возрождению богослужебной певческой традиции и на своей исторической Родине – в России. Книга адресована специалистам в области православного богослужебного певческого искусства, служителям клиросов (певчим, псаломщикам, регентам, уставщикам), преподавателям и воспитанникам духовных школ, а также широкому кругу читателей. Монография также представляет интерес историкам, искусствоведам, интересующимся той частью русской истории и культуры XX века, которая развивалась «в изгнании», в эмиграции. Наконец, тем, кто был знаком с отцом Михаилом лично в России, Англии, Франции, Голландии и Америке, эта книга напомнит о встречах с любимым наставником, талантливым регентом, самобытным «богословом церковного пения», добрым учителем и другом.
Русские генералы 1812 года
Книга, которую вы держите в руках, посвящена наиболее знаменитым русским полководцам начала XIX столетия. Тем, кто на своих плечах вынес «грозу двенадцатого года», героям войн с Наполеоном – М. Б. Барклаю де Толли, А. П. Ермолову, М. А. Милорадовичу, П. И. Багратиону и М. И. Кутузову. Каждый из них был интересен и уникален по-своему. Каждый внес весомый вклад в победу. При этом поступки полководцев не всегда были понятны современникам, а потомки зачастую подвергали их портреты лакировке. Автор предпринял попытку рассказать о своих персонажах без глянца и излишней патетики. Яркие, запоминающиеся образы, легкий своеобразный язык и глубокое погружение в эпоху делают текст интересным для широкого круга читателей.
Степан Бандера
До цього часу навколо імені Степана Бандери – лідера Організації українських націоналістів (ОУН) – точаться запеклі суперечки: дехто вважає його посібником гітлерівців і співучасником нацистських злочинів, дехто – патріотом України і борцем за її незалежність. Одне слово, погляди украй полярні. Якою ж була ця людина, якими шляхами прийшла вона до українського націоналізму? Настав час подивитися на особистість Степана Бандери об’єктивно.
Св. Петро Могила
Петро Могила належить до тих людей, чиї імена символізують відродження нації. Біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії поряд з іншими культурними діячами XVII ст. стоїть і Петро Симеонович Могила.
Роксолана
Вона була полонянкою, а стала султаншею. Була безправною рабинею, а стала вершителькою доль, могутньою правителькою, володаркою Сходу. Ім'я її – Роксолана. Історія цієї дивовижної жінки вражає: варто лише уявити, який шлях подолала юна українська дівчина від невільниці в гаремі турецького султана до його улюбленої дружини. Ще більш неймовірним здається її сходження на султанський трон. Чи тільки розум і врода були її зброєю? Звісно ж, ні. Воля і сила духу піднесли Роксолану на вершину, й вона залишилася там у всій своїй величі – надзвичайна жінка, частинка нашої історії.
Пилип Орлик
Впродовж багатьох років ім'я Пилипа Орлика таврувалось як зрадника українського народу і пов'язувалось із постаттю І. Мазепи. В офіційній дореволюційній та радянській історичній літературі його згадували дуже мало. Ставши гетьманом, уклав зі старшиною і представниками запорожців угоду, яка дістала назву «Пакти і конституція прав і вольностей Запорозького Війська», яку пізніше називали «Конституція Пилипа Орлика» та «Бендерська Конституція». Документ складався зі вступу й 16 статей, у яких проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої. Проголосивши Україну фактично незалежною республікою, «Конституція Пилипа Орлика» стала найвищим досягненням тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й у Європі.
Петро Конашевич Сагайдачний
Петро Конашевич, більш відомий за прізвиськом, яке дали йому запорожці, – Сагайдачний, – одна зі знакових постатей староукраїнської історії. Упродовж життя йому доводилося боротися на Чорному морі і біля стін Москви, разом із поляками перепиняти туркам шлях у Європу і підновлювати православну ієрархію на українсько-білоруських землях. Як справжній козак він на перше місце ставив особисту свободу, православну віру і запорозьке братство, що міцніло в протистоянні татарсько-турецькій агресії і польсько-католицькому тиску.
Петро Дорошенко
Петро Дорофійович Дорошенко був гетьманом Правобережної України в 1665—1676 рр. Цей час зробив його одним з найпомітніших героїв української історії. З усіх українських лідерів тієї епохи він, мабуть, більше за всіх заслуговує на титул спадкоємця Богдана Хмельницького – і як дипломат, і як воєначальник. Дослідники незмінно відзначають, що Дорошенко робив усе для здійснення своєї мети – возз’єднання розірваної на дві частини України та визнання її іншими країнами. Але знайти спосіб здійснення цієї мрії, який влаштував би все населення країни і правителів країн-сусідок, та уникнути при цьому жорстокості і крові було неймовірно тяжко. Дорошенкові цього зробити не вдалося…