Название | 2061. Третя одіссея |
---|---|
Автор произведения | Артур Чарльз Кларк |
Жанр | Космическая фантастика |
Серия | Космическая Одиссея |
Издательство | Космическая фантастика |
Год выпуска | 1988 |
isbn | 978-617-12-8463-0, 978-617-12-8343-5, 978-0-345-35879-0, 978-617-12-8462-3 |
І ось, коли комета зайшла у внутрішню частину Сонячної системи[8], Гейвуд Флойд, як і всі інші, звернув увагу, як трансформувалося її холодне, темне – ні, скоріше навіть чорне, – ядро. Після сімдесяти років перебування в «космічному морозильнику» складна заледеніла суміш води, аміаку та інших речовин почала танути й кипіти. Летюча гора, за формою – та розміром – приблизно з острів Мангеттен, робила повний оберт на невидимому космічному рожні за п’ятдесят три години; тепло Сонця проникало всередину крізь ізолювальний льодовий наст, і назовні під тиском виривалися пароподібні гази, роблячи комету Галлея схожою на дірявий паровий котел. Струмені водяної пари, змішані з пилом та відьомським варивом з органічних сполук, виривалися з пів десятка маленьких кратерів, найбільший з яких – завбільшки десь із футбольне поле – регулярно починав вивергатися щоразу десь години за дві після настання «світанку» на кометі (тобто в той час, коли той кратер починало освітлювати Сонце). Тоді він мав вигляд точнісінько такий самий, як той знаменитий гейзер на Землі, у Єллоустонському національному парку в США, тож його швидко охрестили так само – «Старим Служакою».
Флойд уже уявляв собі, як стоїть на обідку того кратера, чекаючи, поки Сонце «зійде» над темним покрученим краєвидом, добре відомим йому із зображень, отриманих від космічних зондів. Щоправда, у контракті нічого не йшлося про те, чи дозволять пасажирам, на відміну від екіпажу та наукового персоналу, виходити з корабля, коли той пристане до поверхні комети.
Та, з іншого боку, там навіть найдрібнішим шрифтом ніде не сказано й про заборону робити це. «Їм доведеться добряче постаратися, щоб мене зупинити, – подумав Гейвуд Флойд. – Я впевнений, що пречудово впораюся зі скафандром. А якщо ні, то…»
І тут він пригадав цитату одного з відвідувачів Тадж-Магалу, що якось зазначив: «За мить таку не жалко і померти». Флойд, безперечно, сказав би так само й про комету Галлея.
Розділ 3. Повернення
Навіть якщо не брати до уваги той, згаданий уже, нещасний випадок, то для Флойда повернення на Землю і само з себе було дуже непросте.
Перше потрясіння він відчув уже невдовзі по пробудженні, коли після тривалого сну його привела до тями доктор Руденко. Обіч неї якось невпевнено м’явся Волтер Кернов, і тоді Флойд, навіть перебуваючи в напівсвідомому стані, зрозумів, що тут щось не те: їхня радість від його пробудження була аж надто перебільшена і, попри їхні зусилля, не змогла приховати певного напруження. І лише аж по тому, як він повністю одужав, вони повідомили його, що доктор Чандра вже не з ними.
Десь за Марсом, так непомітно, що навіть сенсори не змогли визначити точний час, він просто перестав жити.
8
Частина Сонячної системи між Сонцем та Юпітером.