Бот. Ґуаякільський парадокс. Макс Кідрук

як опинилися в головах еквадорців?)

      (…і чому саме Ґуаякіль? чому, скажімо, не Антофагаста[25]?)

      (…і що воно робитиме, якщо добереться до Тимура?)

      …водночас вона розуміла, що в цю мить у всьому світі оцінити реальні масштаби загрози здатні лише кілька людей, які мали стосунок до проекту «NGF».

      Щойно подумавши про це, Лаура з моторошним поколюванням у грудях збагнула, що таких людей лише троє – вона та двоє чоловіків, які 31 серпня 2009-го наважилися вирушити у пустелю, щоб знищити ботів-утікачів: українець Тимур Коршак і південноафриканець Ріно Хедхантер. Лаура заледеніла: крім неї, у всьому Всесвіті лише двоє людей! Двоє чоловіків, які зрозуміють її – які можуть її зрозуміти, – коли вона зателефонує та розповість про те, що відбувається в еквадорському Ґуаякілі.

      Зателефонує та розповість.

      Щось тихо дзенькнуло в голові. Лаура відчула, що знайшла правильну відповідь. Так, треба дізнатися, чому після стількох років сплячки психоістота прокинулася, з’ясувати, як вона прорвалася в наш світ, і розтовкмачити Антоніо Арреолі, із чим треба боротися. Та все це потім, пізніше, а перед тим… «Потрібно зв’язатися з ними, – Лаура не усвідомлювала, що ворушить губами, беззвучно матеріалізуючи думки. – Потрібно знайти Ріно та Тимура і все їм розказати. Разом – усі разом – ми мусимо щось вигадати».

      ХII

      Понеділок, 12 січня, 15:43 (UTC +1).

      Психіатрична клініка Святої Анни.

      Париж, Франція

      Лаура ввімкнула ноутбук і почала міркувати про те, як розшукати Тимура та Ріно. З українцем проблем не мало би виникнути. 3 вересня 2009-го, прощаючись в аеропорту ім. Шарля де Голля в Парижі, вони обмінялися номерами телефонів. Два рази – 2009-го та 2010-го – Коршак навіть телефонував і вітав її з Різдвом. Щоправда, після того вони більше не контактували, і за цей час Тимур міг змінити номер, але все ж це краще, ніж нічого.

      Значно важче буде знайти Хедхантера. Вони розсталися в аеропорту Сантьяго, і тоді ні Лаура, ні Тимур чомусь не подумали обмінятися контактами на випадок… «На випадок чого?» – раптом спало на гадку Лаурі. Їм не терпілося звалити з Чилі та забути про все, що сталося в Атакамі. У глибині душі кожен із них сподівався, що більше не побачить іншого. Ніхто не хотів думати про «випадок», через який їм доведеться знову збиратися. І тепер Лаура Дюпре не уявляла, де шукати Ріно Хедхантера. Що там казати: їй невідоме навіть справжнє ім’я ґевала, адже Хедхантер – Мисливець-за-Головами – це просто прізвисько.

      Швидко все зваживши, Лаура вирішила почати з важчого та спершу спробувати знайти Ріно Хедхантера. Не хотілося відразу розчаруватися, зателефонувавши Тимуру та почувши у трубці щось на кшталт «номера не існує» чи «абонент не обслуговується». Крім того, вона не уявляла, як скаже Тимуру: «Привіт! Як справи? А знаєш, тут кількасот психів у Еквадорі небавом оголосять винагороду за твою голову». Лаура точно пам’ятала, що Хедхантер і його невелика армія прибули з Південно-Африканської Республіки. Найманці належали до

25

Антофагаста – місто та морський порт на півночі Чилі, адміністративний центр однойменної комуни. Населення – 285 тисяч осіб.