Убивство в Месопотамії. Агата Крісті

вам казала про це, лікарю?

      – Ну, вона не радилася зі мною! У будь-якому разі я їй однаково ніколи не подобався, і на це є багато підстав. До мене прийшов лише Лайднер, він і запропонував цей план. Ну-с, сестро, що скажете? Вам випадає нагода побачити ще щось у цій країні, перш ніж повернутися додому, – адже вони копатимуть не менш ніж два місяці. А розкопки – досить цікава річ.

      Подумавши хвилинку і зваживши всі «за» та «проти», я відповіла:

      – Ну, гадаю, можна спробувати.

      – Чудово, – зрадів доктор Райлі й підвівся. – Лайднер зараз у Багдаді. Я скажу йому, щоб він приїхав і подивився, чи зможе з вами домовитися.

      Того ж дня доктор Лайднер прийшов у готель. Він виявився чоловіком середнього віку і здався мені людиною досить нервовою та нерішучою. У ньому відчувалися м’якість і доброзичливість і, певною мірою, безпорадність.

      Він, здається, був справді відданий своїй дружині, але так і не зміг чітко мені пояснити, що саме з нею трапилося.

      – Розумієте, – сказав він, збентежено смикаючи себе за бороду, – пізніше я зрозуміла, що це, в принципі, для нього типово, – моя дружина справді перебуває в дуже нервовому стані. I мене це… непокоїть.

      – На фізичний стан скарг немає? – уточнила я.

      – Ні-ні, гадаю, тут усе гаразд. Ні, я не думаю, що з нею фізично щось сталося. Але вона… уявляє такі речі, ну… ви ж розумієте.

      – Які речі? – запитала я.

      Але він ухилився від відповіді й просто розгублено пробурмотів:

      – Вона доводить себе на рівному місці… Я справді не бачу ніяких підстав для її страхів.

      – Страхів перед чим, докторе Лайднер?

      Його відповідь виявилася розпливчастою:

      – О, ну… це просто страхи, знаєте.

      Ставлю десять до одного, подумала я, що це наркотики. І він цього не усвідомлює! Як і багато інших чоловіків. Вони тільки дивуються, чому їхні дружини такі нервові й мають такі різкі зміни настрою.

      Я запитала, чи схвалює місіс Лайднер ідею моєї появи.

      Його обличчя просяяло.

      – Так! І це мене дуже приємно здивувало. Вона сказала, що це дуже гарна ідея, бо вона почуватиметься набагато безпечніше.

      Останнє слово мене неприємно вразило. Безпечніше. Дуже дивне слово для таких обставин. Я почала підозрювати, що, мабуть, місіс Лайднер страждає на психічний розлад.

      З якимось хлоп’ячим запалом доктор Лайднер продовжив:

      – Я впевнений, ви добре порозумієтесь. Насправді вона дуже чарівна жінка. – Він щиро всміхнувся, розганяючи мої підозри. – Вона відчуває, що ви станете для неї найбільшою втіхою. Я відчув те саме, щойно побачив вас. Ви маєте такий вигляд – якщо дозволите це сказати, – наче у вас б’є життя і ви сповнені здорового глузду. Я впевнений, що ви просто створені для Луїзи.

      – Ну, ми можемо спробувати, докторе Лайднер, – бадьоро відповіла я. – Я впевнена – тобто в будь-якому разі сподіваюся, що зможу бути корисною вашій дружині. Можливо, її непокоять місцеві?

      – Боже, звісно ж ні! – Він похитав головою, певно, здивований таким припущенням. – Моя дружина