Бог-Імператор Дюни. Фрэнк Герберт

теж відкинувся у кріслі.

      – Що він про це знає?

      Монео лише дивився на нього, аж доки Айдаго не згадав про натовп людей, що жили в Лето – жінки так само, як і чоловіки. Розуміння накрило Айдаго з головою. Монео розгледів це й згадав зауваження Бога-Імператора: «Твої слова змушують його мати такий вигляд, в якому ти хотів би його бачити».

      Мовчанка затяглася. Монео кашлянув і сказав:

      – Безмір того, що відомо пам’ятям Владики Лето, стримує також і мій язик.

      – Він з нами щирий? – спитав Айдаго.

      – Я йому вірю.

      – Але ж він робить стільки… Маю на увазі його розплідну програму. Відколи вона триває?

      – Від самого початку. Від дня, коли він відібрав її у Бене Ґессерит.

      – Чого він хоче нею досягти?

      – Хотів би я знати.

      – Але ж ви…

      – Атрід і його головний помічник, так.

      – Ви не переконали мене, що жіноча армія найкраща.

      – Вони продовжують рід.

      Нарешті роздратування та гнів Айдаго могли вилитися на щось конкретне.

      – То саме цим я займався з ними першої ночі? Розплодом?

      – Можливо. Рибомовки не оберігаються від вагітності.

      – Хай йому грець! Я не якась тварина, що може переходити з одного табуна до іншого, як… як…

      – Як огир?

      – Так!

      – Але Владика Лето не хоче наслідувати приклад тлейлаксу, вдаючись до генної хірургії та штучного запліднення.

      – Що спільного у тлейлаксу з…

      – Вони – це предметний урок. Навіть я це бачу. Їхні лицепляси – безплідні гібриди, ближчі до колоніальних організмів, ніж до людей.

      – Чи інші… я… чи хтось із них був плідником?

      – Деякі. У вас є потомки.

      – Хто?

      – Я один із них.

      Айдаго заглянув Монео в очі, раптом заблукавши в плутанині зв’язків. «Це годі зрозуміти, – вирішив він. – Монео, очевидно, старший за… Але я…» Хто з них насправді старший? Хто тут предок, а хто потомок?

      – Час від часу я й сам маю з цим проблему, – сказав Монео. – Якщо це допоможе, Владика Лето запевнив мене, що ви не є моїм потомком у звичайному значенні слова. Але можете стати батьком деяких моїх потомків.

      Айдаго вражено хитнув головою.

      – Інколи я думаю, що тільки Бог-Імператор може розібратися у цьому всьому, – промовив Монео.

      – Це інша річ! – відповів Айдаго. – Це боже ремесло.

      – Владика Лето каже, що він створив святу непристойність.

      Це була не та відповідь, якої чекав Айдаго. «А чого я сподівався? Захисту Владики Лето?»

      – Свята непристойність, – повторив Монео. Слова скочувалися йому з язика з дивно радісним присмаком.

      Айдаго пильно втупився в Монео. «Він ненавидить свого Бога-Імператора! Ні… він його боїться. Але хіба ж ми не завжди ненавидимо того, кого боїмося?»

      – Ви в нього вірите? – запитав Айдаго.

      – Маєте на увазі, чи поділяю я загальну релігію?

      – Ні! Чи вірить він сам?

      – Думаю, що так.

      – Чому? Чому ви так вважаєте?

      – Бо