Ключі Марії. Андрей Курков

знову юна та вродлива. Її зображали зі страусиним пером на голові.

      – Який це стосунок має до дівчини, яку розшукують? – здивувався Лука.

      – Король переконаний, що вона і є тією богинею. Але тепер її зовуть Марія.

      – Як Богоматір? – здивувався брат Лука.

      – Можливо, це і є вічно молода Богородиця Діва Марія, за якою полюють багато королів, – повідомив притишеним голосом грек. – А тепер ще й Папа.

      – Навіщо вона їм?

      – Вся суть у Virginis laktari.

      – Молоко Богородиці? – перепитав ошелешений брат Лука.

      – Невже ти про нього не чув? Адже воно зберігається на Афонській горі, в Халкопратійському соборі в Константинополі та в багатьох інших храмах. Коли народився Христос у Вифлеємській печері, то з персів Діви Марії витекло на землю молоко, і там, де воно витікало, земля ставала біла, як молоко, і вурдилася, наче сир.

      – Або на сніг чи іній…

      – Ти його бачив? – насторожився грек.

      – Не певен… Але дещо чув, – якомога байдужим голосом відказав Лука.

      – Отже, ти мусиш знати, мабуть, що тепер щороку на Різдво земля в цьому місці кипить, як джерело. До цього джерела в день Різдва приходить Єрусалимський патріярх, відбуває святу літургію, збирає цю білу землю, ліпить з неї млинці, а відтак на кожному млинцеві з одного боку витискають зображення Діви Марії з Немовлятком, а з другого – напис: “Молоко Пречистої Богородиці”. Після чого патріярх посилає цю білу землю в дар християнським королям.

      – Те, що ти розповів, я знаю, – сказав брат Лука. – Я знаю, що в багатьох храмах молоко Богородиці зберігається в пляшечках чи то у вигляді сиру, чи у вигляді рідини. Але… – брат Лука завагався, чи варто розповідати далі.

      – Ти щось знаєш іще? – запитав, прискаливши око, грек. – Тепер ти мені не довіряєш?

      – Ні… це не так. Довіряю. У печері, де ми сховалися від сарацинів, ми побачили щось схоже на іній на стінах. І на смак воно було, як молоко. Коли ми його спробували, то відчули таку силу, що вибігли з печери і порубали половину сарацинів, хоча нас було значно менше. Навіть я убив чотирьох. Розумієш?

      – Де це було?

      – В печері на захід від Єрусалима. Пів дня дороги до неї.

      – Це одна з тих печер, де вона ховалася. Ти нікому про це не казав?

      – Ні.

      – Якщо ми з тобою по одному боці, то й не кажи нікому, – прошепотів грек. – Я не хочу, щоб її вистежили. Окрім сили, той іній ще якось діє?

      – Так. Після першої проби бачиш речі такими, якими ти хочеш, щоб вони були. Після другої бачиш їх такими, якими вони й не були. Після третьої бачиш їх такими, якими вони є насправді. І це вражає.

      – Так, це воно.

      Тоді Лука запитав, що він має на увазі, кажучи, що причиною полювання за тією таємничою дівчиною є молоко Богородиці. Грек пояснив:

      – Ти ж бо сам переконався у його цілющих властивостях. Однак те, що досі вдалося добути – це мізер. Сильні світу цього бажають його добути більше.

      – А та земля, яку на