13 ключів до розуміння себе, свого оточення та своїх стосунків. Анна Просветова

      Зараз я працюю з великою кількістю жінок як психолог і наставник. І я бачу величезну проблему в тому, що дорослі жінки не вміють вибудовувати взаємини. Їх ніхто цьому не вчив. Дівчаток навчають прибирати оселю, красиво вбиратися, бути «милими і добрими». Але катастрофічно мало уваги приділяється формуванню Особистості дівчини, Жінки. Катастрофічно мало пояснюється дівчаткам про те, яким чином їм слід встановлювати свої кордони, як вони можуть і повинні себе цінувати, які пріоритети вони можуть визначати для себе у стосунках.

      І ця книжка – спроба допомогти дівчатам з юності розвивати власну САМООЦІНКУ, не залежати від масових стереотипів і впевнено прямувати до своїх цілей і прагнень.

      Чому варто прочитати цю книжку

      Вітаю, я Анна Просвєтова. І не лишень я є авторкою цієї книжки. Цю книжку зі мною писали дівчата, які проходили власні складні життєві етапи. Вони давали мені ідеї для написання історій, ділилися власними переживаннями і тривогами. Вони просили поради й підтримки. Ця книжка – історія всіх дівчат, які стикаються з проблемами особистого життя, самоусвідомлення, спілкування з оточуючими. І дана книжка – Ключ до вирішення цих проблем. Точніше, навіть не один Ключ. У ній зібрані 13 Ключів, в кожному розділі – інакший.

      Ця книжка – про дівчат і для дівчат. Які зростають, дорослішають і вперше в житті стикаються з різними проблемами і ситуаціями.

      Коли важко знаходити друзів, коли не подобаєшся собі, коли хочеться чогось важливого і значимого, але не знаєш, як його домогтися. Коли дуже боляче від образи і розчарування, коли радісно і ти вперше стрибаєш від неймовірного щастя. Коли важко впоратися з нерозумінням оточуючих, зі своїми комплексами й емоціями. У цій книзі ти знайдеш практичні поради для того, щоб період юності став для тебе прекрасним і надихаючим, а не «кризовим перехідним віком».

      ЧОМУ ТИ ПОВИННА ПРОЧИТАТИ ЦЮ КНИЖКУ?

      1. Щоб зрозуміти власну унікальність і красу. Твоя самооцінка – запорука твого успіху. Якщо ти любиш і цінуєш себе, то й інші люди ставитимуться до тебе з повагою і позитивом.

      2. Щоб навчитися знаходити нових друзів, знайомитися і спілкуватися з цікавими тобі людьми. Твоє коло спілкування – це відображення твоїх інтересів і здібностей. Важливо вміти збирати довкола себе однодумців, надихати одне одного, усіляко підтримувати і розуміти.

      3. Щоб навчитися досягати будь-яких цілей і здійснювати свої мрії. Реалізація бажань – це не магія, а зрозумілі техніки і прості дії. І дуже важливо, щоб ти навчилася їх впроваждувати задля реалізації будь-яких життєвих планів.

      4. Щоб розуміти і захищати свої кордони. Люди, що оточують тебе, часом бувають грубі й агресивні. І дуже важливо вміти протистояти негативу і захищати власну людську гідність.

      5. Щоб розібратися у своїх взаєминах. Романтика, захоплення, закоханість – це так прекрасно і хвилююче! Але потрібно вміти відрізняти щирі почуття від маніпуляцій і не дозволяти людям користуватися собою.

      Отже, швидше розгортай книжку і берися до читання! Роби закладинки в місцях, які торкнулися твого серця, і сміливо застосовуй інструменти, які знайдеш усередині. І нехай твоє життя сповнюється прекрасними подіями, а твоє серце – любов’ю до себе і всього світу.

      Частина 1. Яка дає ключі до розуміння себе

      Ключ Перший. Який допоможе тобі подивитися на себе з іншого боку

      Отже, до справи.

      ЩО ТОБІ В СОБІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ? ЧИ Є В ТЕБЕ «УЛЮБЛЕНІ» КОМПЛЕКСИ?

      Наприклад, у дитинстві мені страшенно не подобався мій лоб, бо я вважала його надто високим. І ніс. Певна річ, ніс. Майже кожній дівчинці не подобається її ніс. Мій теж був надто «довгий», «нерівний», «некрасивий», тож через нього я дуже комплексувала.

      Якось ми їхали з подружкою у трамваї, за нами сиділи незнайомі хлопці. Вони заходилися кепкувати з нас, недобре жартувати. Напевне, у такий недолугий спосіб вони намагалися привернути нашу увагу, або ж грубі жарти на адресу дівчат були нормою в їхніх сім’ях. Так чи йнак, а вони поводилися дуже зухвало.

      Просто нам у спини сипали неприємними фразами на штиб: «Ой, а ця капловуха», «А обидві вдягнені, як жебрачки!». А найжахливіше прозвучало, коли я трохи повернула голову в їхній бік. Один із них на весь вагон вигукнув: «Оце так шнобель!», певно, маючи на увазі мій ніс. Зі сльозами на очах я вибігла з вагона на найближчій зупинці. Це було дуже боляче й прикро!

      Тоді, у свої 13—14 років, я ще не знала, що наше обличчя змінюється приблизно до 22—23 років. Що і кістки, і хрящі, і м’які тканини на обличчі формуються поступово. І що за кілька років я взагалі забуду про те, що в мене якийсь «не такий» ніс. Тієї миті я страшенно спантеличилася, адже мені було дуже прикро, що я така потвора і що всі це бачать.

      Знаєш, що я робила, щоб якось приховати цей комплекс? Я зосередилася на своїх