Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук

кутку невелика кухонька. Приміщення нагадувало кафетерій у торговому центрі. Приготувавши дві кави, Ральф сів за столик навпроти Тимура.

      – Спершу трохи про наш комплекс, – учений увімкнув принесений з собою лептоп і відкрив якийсь файл.

      На екрані з’явилась тривимірна модель. Тимур впізнав лабораторний комплекс.

      – Як бачиш, у нас п’ять будівель. Найменша з маркуванням «DE» – це просто склад. Їжа, матеріали, пальне для генератора.

      DEpot (англ. depot – склад) – складське приміщення; DWelling building – житлова та адміністративна будівля; EN-1 – перший інженерний корпус; EN-2 – другий інженерний корпус; EN-3 – третій інженерний корпус

      Та, в якій ти ночував, відмічена «DW» – житлова. У її південному крилі розташовані кімнати для працівників. У центральній частині знаходиться їдальня, кімната для відпочинку з кінозалом, бібліотека. На четвертому поверсі вже знайома тобі головна зала та кілька робочих кабінетів. У підвалі «DW» також знаходиться генератор, який живить електроенергією весь комплекс за винятком третього інженерного корпусу. Третій інженерний має свою систему живлення. Решта будівель – це лабораторії. Сьогодні ти в них побуваєш.

      – Як вам вдалося побудувати таке посеред пустелі?

      Ральф розсміявся рипучим старечим сміхом.

      – Офіційно ми займаємось проектуванням систем життєзабезпечення для скафандрів.

      Тимур раптом пригадав, що обіцяв написати Аліні після прибуття. Вона, мабуть, зараз хвилюється. І страшенно злиться.

      – Ральфе, я можу скористатись вашим лептопом?

      – Для чого? – насторожився канадець.

      – Хочу відправити лист, – безтурботно сказав програміст.

      – Вибач, мережі немає, – очі Ральфа неспокійно забігали. – У нинішніх обставинах користуватися інтернетом в «NGF Lab» заборонено.

      – Як це?

      – Я не збираюсь це обговорювати. Всі питання до Оскара Штаєрмана.

      Хлопець вирішив не сперечатись.

      XXX

      – Що ти знаєш про принцип роботи головного мозку?

      – Я програміст, Ральфе. – Тимур ледь стенув плечима і розвів руками. – Біологію, чесно кажучи, ще у школі не полюбив.

      – Нічого іншого я не очікував… Останні три сотні років найкращі вчені длубаються у мозку. В результаті ми знаємо все про будову, мікроскопічну структуру та хімічні реакції, що проходять усередині. З кожним роком інструменти стають точнішими, а методологія більш досконалою. Проте досі ніхто – я запевняю тебе – абсолютно ніхто не здатен пояснити, як функціонує наш мозок. Яким чином безладне скупчення примітивних клітин створює систему, яка регулює роботу одного з найскладніших організмів у природі? Я мовчу про те, що ніхто не має уявлення, як і де зароджується свідомість. Соромно зізнатись, але науковці ХХІ століття, розколупавши атом речовини настільки, що зайшла мова про самозникнення матерії, не можуть з певністю сказати, де зароджуються людські думки.

      – Хіба це не очевидно?

      – Досі ми не маємо жодного прямого доказу, що людина думає мозком. Учені повільно дізнавались, за що