Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1. Блаженніший Святослав Шевчук

зрозумівши, що не має нічого, жодної людської праведності, яку може представити Господеві на своє оправдання, просив про Боже милосердя. Тільки тоді, коли людина стане перед Господом Богом не в зовнішньому вимірі людської побожності, а в глибокій скрусі серця, коли вона своїм внутрішнім зором побачить різницю між власною грішністю і Божою праведністю, – Він зможе зробити її досконалою і святою.

      Бути досконалими, як наш Небесний Отець, – це Божий наказ, який звернений до кожної людини. Отці Другого Ватиканського Собору говорили про загальне покликання до святості. Стати святим – це завдання кожного з нас.

      Одного разу в Матері Терези з Калькутти запитали: «Чи є для вас тягарем те, що всі вас вважають досконалою?» А вона відповіла: «Святість – це не розкіш, а перша необхідність». Для того щоб бути людиною з великої букви, треба щодня прямувати до святості, зростаючи в розумінні того, що досконалість може прийти тільки від Бога, і своїми ділами цю святість роздавати іншим людям.

      Будьте досконалими, як Отець ваш Небесний досконалий, – це Божий наказ для братів-семінаристів. Бо час у семінарії – це період боротьби за досконалість. Щоб бути священником, треба спочатку бути доброю людиною, добрим християнином. Якщо семінарист, переходячи з року в рік, з курсу на курс, не позбавляється фарисейства і не зростає в глибокому особистому зв’язку з Христом, то готується бути не досконалим, не святим священником, а релігійним бюрократом. Це про такого священнослужителя, що чітко виконує всі вимоги і приписи, які дає Церква і до яких зобов’язує єпископ, каже псалмоспівець Давид: «Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки» (Пс. 55, 22).

      Ми сьогодні під час Літургії висвятимо чотирьох нових дияконів. За допомогою цього Таїнства Священства ці молоді хлопці ще глибше з’єднаються з єдиним святим – Ісусом Христом, силою і діянням Святого Духа. Зміст їхнього дияконського служіння – бути іконою Христа-Слуги. Адже Бог прийшов до нас нам служити. Поняття «дияконія» означає «служіння». Церква сьогодні хоче, щоб у рік Дияконії, в останній рік підготовки до Тисячодвадцятип'ятиріччя Хрещення Русі-України, цей заклик до служіння один одному в родині, у суспільстві, у Церкві вийшов на перше місце, як заклик до християнської та людської досконалості.

      «Якщо ваша побожність не перевершить побожності фарисеїв і книжників – не увійдете в Царство Небесне!» – каже Ісус Христос до своїх учнів. Я невипадково хотів цей акт свячення здійснити у Львівській духовній семінарії. Прагну, щоб він став закликом для семінаристів не шукати зовнішньої вигідної життєвої позиції, а йти за нами. Виходьте далеко за межі Галичини, де є сотні тисяч ваших братів і сестер, котрі чекають, щоб їм збудували церкву і призначили доброго священника, аби їх навчив того, як тепер бути людьми; аби поєднав їх із єдиним святим – Ісусом Христом, своїм словом і служінням; аби ми, український народ, після тисяча двадцяти п’яти років християнства були далі віруючими людьми.

      Нехай постать цього митаря-каяника