Німа смерть. Фолькер Кучер

Читать онлайн.
Название Німа смерть
Автор произведения Фолькер Кучер
Жанр Исторические детективы
Серия Бест
Издательство Исторические детективы
Год выпуска 2008
isbn



Скачать книгу

Прожектор практично спалив її, дивно, що з’єднання не розірвалося і світло горіло. А її партнер стояв поруч…

      – Нещасне створіння в смокінгу?

      – Так, Віктор Майснер.

      – Думаю, я його знаю.

      Ґреф підняв брову:

      – То ти таки буваєш у кіно?

      – Я бачив його раз у кримінальному фільмі. Він цілу годину грізно вимахував пістолетом, рятуючи якихось жінок.

      – Він, імовірно, цього разу теж уявив себе рятувальником. Тільки, замість пістолета, скористався з відра води. Відра з водою тут скрізь, через підвищену небезпеку пожежі. У будь-якому разі, скидається, що він завдав нещасній Вінтер удару електричним струмом. Принаймні, вона одразу перестала кричати, усі запобіжники спрацювали і світло згасло.

      – Вона могла вижити після падіння на неї розпеченого прожектора?

      Ґреф стенув плечима:

      – Побачимо, що скаже медексперт. Так чи йнак, її акторська кар’єра урвалася тієї миті, як на неї впав прожектор. Навіть якби вижила, вона б навряд чи грала в романтичних комедіях.

      – Схоже, наш горе-Едіп усвідомлює, що він накоїв, – кивнув Рат на заплаканого Майснера.

      – Здається, що так.

      – З ним уже розмовляли?

      – Наші колеги намагалися… Безнадійна справа.

      – Не відповідає?

      – Нічого, що могло б якось придатися…

      Гучний тріск змусив Ґрефа завмерти на місці. Він озирнувся на Червінскі й Геннінга, які почали доволі незграбно встановлювати штатив для фотоапарата.

      – Гадаю, до фотографування варто взятися мені, – зауважив він, – доки ці двоє не розтрощили обладнання.

      Рат кивнув.

      – Так і зроби. А тим двом накажи зібрати і записати свідчення. Напевне хто-небудь що-небудь встиг побачити.

      Ґреф знизав плечима:

      – Оператор усе бачив. Режисер, звісно, теж. Це частина їхньої роботи, – детектив показав рукою на жилавого чолов’ягу, який тихо, однак доволі емоційно розмовляв із лисуватим, гарно вбраним паном років п’ятдесяти з хвостиком.

      Рат кивнув.

      – Я побалакаю з ними за мить. Де технік, відповідальний за прожектори?

      – Жодного уявлення. Я не можу подбати про все одночасно.

      – Скажіть Геннінгу, щоб його знайшов і привів до мене.

      Ґреф відвернувся і пішов до Пліша з Плюмом, а Рат рушив у бік розчавленого горем Майснера. Коли Ґереон став просто перед ним, актор перервав ридання і звів очі на комісара. Жінка в мишачо-сірому заспокійливо погладила чоловіка по плечах. Коли Рат показав йому жетон, Майснер спершу благально подивився на нього, а тоді раптом вибухнув розпачем.

      – Я вбив її! – істерично волав він. – Я вбив Бетті! Господи, що я накоїв!

      Його руки судомно вчепилися в холоші Ратових штанів. Схоже, розмовляти з Майснером зараз не було сенсу.

      – Ви нікого не вбивали, – переконував його Рат, – стався нещасний випадок.

      Він марно намагався вирвати свої штани з чіпких пальців актора. Сіра мишка взялася допомогти йому, втихомирюючи