Проклятий рейс. В. Волмир

об розвіяти ореол романтики за яким ховаються суворі будні тих, хто присвятив своє життя морю.

Автор

      ПРОКЛЯТИЙ РЕЙС

      Цього разу все почалося без звичайних неприємностей які супроводжують відправку моряка в рейс – ходити багато разів у крюїнгові компанії, принизливо просити молодих дівчаток взяти на облік бо я ого – го який фахівець, давати гроші.

      – Ало? Мені потрібен Володимир Васильович.

      – Так, це я. Слухаю вас.

      – Це крюїнгова компанія «Глобал». Терміново потрібен електромеханік на судно. Ви згодні?

      – Що за судно?

      – Балкер на сімдесят одну тисячу тон.

      – Скільки йому років?

      – Чотирнадцять.

      – Голопалубний, чи з кранами?

      – Без кранів. Панамакс.

      – Яка зарплата?

      – Вісімнадцять сотень.

      – На скільки контракт?

      – Дев’ять плюс – мінус один.

      – Що за екіпаж?

      – Механік та штурмани наші, інші філіппінці. Капітан грек.

      – Я всього три тижні як дома. Хочеться побути ще.

      – Нам потрібно терміново повідомити компанію про вашу згоду. На роздуми вам дві години.

      – Гаразд, через дві години я дам відповідь.

      Я поклав слухавку. Позаду мене стояла дружина.

      – Що, знову кличуть?

      – Так.

      – Ти ж ще не відчапав від попереднього рейсу. Скажи їм що ти не готовий. Що захворів. Нехай відчепляться.

      – Вони відчепляться, але потім мені потрібно буде плазувати перед ними щоб знайшли місце. Можуть тримати пів року на березі.

      – І нехай. Хоч дома побудеш.

      – Так, але ж потрібно оплачувати навчання наших хлопців, та і на майбутнє їм щось треба заробити. На ту ж квартиру наприклад. Адже старший вже має дівку, сама казала.

      – Так, має. Але ще невідомо чим все закінчиться.

      – Відомо чим. І нам потрібно бути готовими до цього. Я не хочу щоб мій син чекав на квартиру стільки, скільки чекав я. Тим більше що зараз квартири вже не дають.

      – А може він знайде таку роботу де і квартиру дадуть.

      – Дають лише міліціонерам. Всі інші мають заробити кошти на квартиру самі. Собі і міліціонерам.

      – Як це? Яке відношення до цього мають міліціонери?

      – Пряме. Нічого ні з чого не береться, все здобувається лише працею. Якщо комусь дали квартиру безкоштовно, то це означає лише, що хтось заплатив вдвічі більше за свою. А хто зараз може купити квартиру? Або моряк, або бандит.

      – Ти вже надто далеко заїхав. В кінці кінців є і влада.

      – Влада – це можливість безкарно розпоряджатись життям і майном інших людей. Запам’ятай це і розповідай це дітям на уроках. Хай йдуть у владу, а не в моряки. Тоді вони будуть мати і гроші і квартири. Віднімати і ділити набагато легше ніж додавати і множити.

      – Виростуть – самі зрозуміють якщо Бог дав їм розум. Але ми не про те. Ти маєш намір прийняти пропозицію?

      – Я маю вибір лише теоретично. Практично – ні.

      – Ти втратиш здоров’я і ті гроші не будуть потрібні нікому. Все занесеш лікарям.

      – Так, дуже можливо. Але може і повезе. І не забувай про те, що з кожним роком мені все важче буде ходити в море. Адже мені вже п’ятдесят.

      – Я пам’ятаю, тому і хвилююсь. Але роби як знаєш. Гроші нам дійсно дуже потрібні. А старший одружиться як тільки ти поїдеш. Він тільки боїться сказати тобі. Я це відчуваю.

      – Тоді все сходиться і ця пропозиція дуже вчасна. Я приймаю її. Все вирішилось. Все складається так, що діватись мені нікуди. І що з того що я просиджу дома ще місяць? Все одно потрібно буде йти ще не раз.

      Через півтори години знову дзвінок.

      – Ало…

      – Це крюїнгова компанія «Глобал». Мені потрібен Володимир Васильович.

      – Так, це я.

      – Ви приймаєте пропозицію?

      – Так, приймаю.

      – Ваші документи в порядку?

      – Так.

      – Тоді завтра о десятій будьте з документами в нас.

      – В мене до вас є прохання. Приготуйте будь ласка ксерокс контракту, щоб я міг його почитати його до того як підпишу.

      – Гаразд, це можна.

      – До побачення.

      – До побачення.

      Ось і все. Потрібно потихенько збирати речі. Я повільно витягнув з – під дивана свою вірну валізу з написом «МАРЛЬБОРО» на боках. Чудова річ для подорожей. У складеному вигляді вона нічим не відрізняється від інших, але якщо розпустити бокові «блискавки», то вона виростає у висоту майже на метр. Крім того, вона оснащена коліщатками.

      Наступного дня я з’явився опів на одинадцяту в крюїнг. Перевірка документів не виявила нічого, що не дозволяє мені іти в рейс. Проект контракту мені